Anachlysictis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Anachlysictis
Період існування: середній міоцен, ~13.8–11.8 млн р. т.
голотип — нижня щелепа
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Sparassodonta
Родина: Thylacosmilidae
Рід: Anachlysictis
Goin, 1997
Вид:
A. gracilis
Біноміальна назва
Anachlysictis gracilis
Goin, 1997

Anachlysictis gracilis — вимерлий хижий ссавець, що належав до групи Sparassodonta, які були метатеріями, які населяли Південну Америку в кайнозої. Anachlysictis є першим записом таких боргієноїдів у північній частині Південної Америки, а також найпримітивнішим відомим представником родини Thylacosmilidae, групи хижаків, оснащених «шаблеподібними зубами»[1].

Цей вид був знайдений у формації Вільявієха в районі Ла-Вента в Колумбії, відомому родовищі скам'янілостей середнього міоцену, 13.8-11.8 Ma[2] на основі фрагментів, які включають передню частину нижньої частини щелепи з початковим корінним зубом і шматком хижих зубів з передньої частини верхньої щелепи[3].

Anachlysictis був меншим за свого більш відомого родича Thylacosmilus, важивши ≈ 18 кілограмів[4]. Він мав хижі зуби для ефективної обробки м’яса та плоскі ікла, розташовані трохи нижче носа, які не були заокругленими, як у неспеціалізованих м’ясоїдних ссавців, тоді як площа акомодації жувального м’яза (бере участь у рухах щелепи) була зменшена[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Forasiepi A. & Carlini A. A new thylacosmilid (Mammalia, Metatheria, Sparassodonta) from the Miocene of Patagonia, Argentina. Zootaxa 2552: 55–68 (2010)
  2. Anachlysictis gracilis [Архівовано 2021-12-14 у Wayback Machine.] at Fossilworks.org
  3. Goin, F. J. (1997). New clues for understanding Neogene marsupial radiations. In: Vertebrate Paleontology in the Neotropics. The Miocene Fauna of La Venta, Colombia, R. F. Kay, R. Cifelli, R. H. Madden, and J. Flynn, eds., pp. 185-204, Smithsonian Institution Press, Washington, DC.
  4. Wroe, S., Argot, C., & Dickman, C. (2004). On the rarity of big fierce carnivores and primacy of isolation and area: tracking large mammalian carnivore diversity on two isolated continents. Proceedings of the Royal Society B Biological Sciences, 271(1544), 1203-1211.
  5. Goin, F.J. 2003. Early marsupial radiations in South America. En: M. Jones, C. Dickman y M. Archer (eds.), Predators with Pouches, The Biology of Carnivorous Marsupials, CSIRO Publishing, Australia, pp. 30–42.