Argiope catenulata

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Argiope catenulata
Самиця Argiope catenulata посеред ловильної сітки (Кадавур, штат Керала, Індія)
Самиця Argiope catenulata посеред ловильної сітки (Кадавур, штат Керала, Індія)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Вид: A. catenulata
Argiope catenulata
(Doleschall[en], 1859)
Синоніми
Epeira catenulata Doleschall, 1859

Argiope opulenta Thorell, 1859
Epeira stellata Stoliczka, 1869
Argiope pelewensis Keyserling, 1886
Argiope catenulata Kolosváry, 1931
Argiope catenulata Chrysanthus, 1958
Metargiope ornatus turricula Marapao, 1965
Argiope ornata turricula Brignoli, 1983[1]

Посилання
Вікісховище: Argiope catenulata

Argiope catenulata — один з видів великих, яскраво забарвлених павуків роду Argiope. Отрута безпечна для людини. Природний ворог шкідників рисових полів. Поширений у Південній та Південно-Східній Азії від Індії до Філіппінів та Нової Гвінеї.

Як і у всіх інших видів роду, задній ряд очей віднесений назад, самиця набагато більша за самця.

Тіло самиці довжиною 9-13 мм. Хеліцери чорні, з жовтуватими крапками поблизу кігтика. Педипальпи жовтувато-бурі, з багатьма щетинками та одним кігтиком на кінці.[2] Черевце самиці на відміну від інших видів Argiope овальне, найширше в задній половині. Зверху на черевці малюнок з сірувато-білих та жовтих плям, частина з яких формує неповні білуваті поперечні смуги-перепаски. У поздовжньому напрямі посередині спинної поверхні черевця йде смуга світлих щетинок. На нижній поверхні черевця є характерна світло-жовта поперечна смуга, унікальна для виду. Павутинні бородавки чорні.

Самець значно дрібніший за самицю, 4-6 мм у довжину. Його тіло забарвлене у червонувато-брунатні тони. [3]

Генетика

[ред. | ред. код]

Хромосомний набір самиці складає 11 пар автосом та 2 X-хромосоми. Самці мають замість останніх X- та Y-хромосоми.[2]

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Ловильну сітку плете у траві, часто серед рисових полів. Стабілімент на павутинні Х-подібний, відсутній у центрі.

Цикл від вилуплення з яйця до розмноження та смерті у Argiope catenulata триває 2-3 місяці. Дорослі самець і самиця деякий час живуть разом на павутинні. У теплу сонячну погоду вони ховаються у листі поблизу сітки, у хмарну самиця сидить в центрі плетива. Самиця відкладає 500-600 яєць до жовтувато-коричневого кокону, який розміщується прямо на ловильній сітці.[3]

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Південній та Південно-Східній Азії. Відомий з Індії, Китаю, країн Індокитаю, Малайзії, Сінгапуру, Індонезії, Філіппінів, Нової Гвінеї. Зустрічається дуже часто в Індії та на Філіппінах. Один з 5 видів аргіоп Сінгапуру.[4]

Господарське значення

[ред. | ред. код]

Argiope catenulata відмічено як один з найрозповсюдженіших видів павуків у агроценозі рисових полів на території Індії. Серед 94 інших видів ця аргіопа зустрічається частіше за інших. Дослідники розглядають її як важливу ланку біологічної боротьби з шкідниками рису.[5] Зокрема у Камбоджі Argiope catenulata є природним ворогом рисової галиці Orseolia oryzae[en].[6] На Філіппінах молоді незрілі павуки зустрічаються під час вегетативної фази розвитку рису, а дорослі - від появи квіткової стрілки до кінця цвітіння.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Argiope catenulata [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.]. World spider catalog (англ.)
  2. а б Amalin, D. M., Barrion, A. A. & Rueda, L. M. (1992). Morphology and cytology of Argiope catenulata (Doleschall) (Araneae: Araneidae). Asia Life Sciences. 1: 35—44.(англ.)
  3. а б Barclay M. Shepard; A. T. Barrion; J. A. Litsinger (1987). Friends of the Rice Farmer: Helpful Insects, Spiders, and Pathogens. Int. Rice Res. Inst. с. 46–. ISBN 978-971-10-4162-5.(англ.)
  4. Peter K. L. Ng; Richard Corlett; Hugh T. W. Tan (2011). Singapore Biodiversity: An Encyclopedia of the Natural Environment and Sustainable Development. Editions Didier Millet. с. 436—437. ISBN 978-981-4260-08-4.(англ.)
  5. Rajeev K. Upadhyay; K.G. Mukerji; B. P. Chamola (30 листопада 2001). Indigenous pest supression. Biocontrol Potential and its Exploitation in Sustainable Agriculture: Volume 2: Insect Pests. Springer Science & Business Media. с. 89–. ISBN 978-0-306-46587-1.(англ.)
  6. J. Bennett (2004). New Approaches to Gall Midge Resistance in Rice. Int. Rice Res. Inst. с. 71–. ISBN 978-971-22-0198-1.
  7. A. T. Barrion; J. A. Litsinger; C.A.B. International; International Rice Research Institute (1995). Riceland Spiders of South and Southeast Asia. Int. Rice Res. Inst. с. 570—573. ISBN 978-0-85198-967-9.

Джерела

[ред. | ред. код]