Arthrocnemum macrostachyum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arthrocnemum macrostachyum

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
суперастериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Рід: Arthrocnemum
Вид: A. macrostachyum
Arthrocnemum macrostachyum
(Moric.) K.Koch, 1853
Синоніми
Salicornia glauca Delile
Salicornia macrostachya Moric.
Arthrocaulon macrostachyum (Moric.) Piirainen & G.Kadereit
Посилання
Вікісховище: Arthrocnemum macrostachyum
Віківиди: Arthrocnemum macrostachyum
EOL: 2904122
IPNI: 1014062-2

Arthrocnemum macrostachyum — вид рослин з родини амарантових (Amaranthaceae), поширений у Південній Європі, Західній Азії й Пакистані, Африці.

Опис[ред. | ред. код]

Міцний, однодомний, сивувато-зелений, що стає жовтувато-зеленим або червонуватим, багаторічник, до 150 см заввишки. Стебло до 1 см діаметром, дерев'янисте; гілки від розпростертих до вертикальних, м'ясисті, діаметром 3–4 мм. Листки м'ясисті, лускоподібні. Квітки в горизонтальних групах по 3, вбудовані в пазухи. Чоловічі квіти в колосі ≈ 2–3 см завдовжки; тичинок зазвичай 1. Жіночі квіти на подібних «колосах». Насіння ≈ 1 мм завдовжки, чорне, блискуче. 2n = 36; n = 18[1][2][3].

Цвіте з квітня по червень; плодоносить з липня по жовтень[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений на Середземноморському узбережжі Європи, у Західній Азії й Пакистані, Африці[4][5][1].

Часто трапляється в солонуватих прибережних районах, що не піддаються дії припливів; населяє прибережні або внутрішні солончаки й болота[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Flora of Pakistan. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 04.06.2020. (англ.)
  2. а б в Flora Vascular. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 04.06.2020. (ісп.)
  3. MaltaWildPlants.com. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 04.06.2020. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 04.06.2020. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 04.06.2020. (англ.)