Asproparthenis

Ásproparthenis — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae). Вагомий внесок у вивчення роду зробили Ф. К. Лук'янович і М. Є. Тер-Мінасян.

Зовнішній вигляд

Жуки середніх і досить великих розмірів: 6-20  мм у довжину. Основні ознаки цього роду:

• тіло чорне, але густо вкрите розсіченими жовтувато- або сріблясто-сірими лусочками;
• головотрубка пряма, має добре помітний серединний кіль із поздовжніми борозенками по обидва його боки, бокові ж краї самої головотрубки також облямовані кілями;
• вусики 1-й членик їх джгутика звичайно коротший за 2-й.
• боки передньоспинки вкриті простими крапками і не мають чорних зерняток ані крапок із потовщеними краями;
• надкрила більш або менш паралельнобічні, найширші посередині;
• 1-й та 2-й членики лапок видовжені, 2-й звичайно довший від дволопатевого 3-го.

Докладний опис морфології Asproparthenis дивись, а фотографії —.

Спосіб життя

У вивчених з цієї точки зору видів життєвий цикл пов'язаний з лободовими. Жуки мешкають в асоціаціях, де є ці рослини. Тут вони харчуються їхнім листям, ховаються від несприятливих умов, паруються. Самиці відкладають яйця на головний корінь, кореневу шийку або у ґрунт поблизу неї. Для цього жук риє ямку та (або) вигризає заглиблення на рослині. Личинка вгризається у рослинні тканини і живе, харчуючись ними; тут вона й заляльковується. Під час її розвитку на корені часто-густо утворюється гал. У деяких видів личинка обгризає коріння ззовні і лялечку утворює у ґрунті.

Більшість видів цього роду у поширенні тяжіє до південних посушливих регіонів — степів та напівпустель. Заселюють вони узбережжя водойм, солонці та солончаки, а також узбіччя шляхів, межі, перелоги, пустирі, лісосмуги, штучні та байрачні ліси, забур'янені сільгоспугіддя.

Найактивніші імаго навесні. Вони пробуджуються від сплячки, розселюються перельотами та «пішки», харчуються і відкладають яйця. Невдовзі після цього вони гинуть. Приблизно у серпні-вересні з'являються жуки нового покоління. Вони зимують — у верхньому шарі ґрунту та підстилці.

Географічне поширення

Всі види цього роду мешкають у межах Палеарктики. Загалом ареал роду охоплює всю Південну Європу, Закавказзя, Середню Азію і доходить до Далекого Сходу; на півдні — до Ірану, Кітаю, Монголії, на півночі — до Якутії. В Україні зареєстровано 6  видів Asproparthenis.

Класифікація

Через значну мінливість і велику схожість види цього роду погано розпізнаються. Описано щонайменше 22 види роду Asproparthenis. Нижче наведено їх перелік, назви видів української фауни виділено кольором:

Asproparthenis albicans Schönherr, 1834 Asproparthenis atrirostris Gebler, 1832 Asproparthenis bohemanni Faust, 1891 Asproparthenis carinicollis Gyllenhall, 1834 Asproparthenis carinata Zoukoff, 1829 Asproparthenis crotchi Chevrolat, 1873 Asproparthenis emgei Stierlin, 1891 Asproparthenis foveicollis Gebler, 1834 Asproparthenis guyoti Hartman, 1909 Asproparthenis kahirina Faust, 1904 Asproparthenis libitinaria Faust, 1886

Asproparthenis lusca Chevrolat, 1869 Asproparthenis maculicollis Chevrolat, 1873 Asproparthenis obsoletefasciata Ménétriés, 1849 Asproparthenis punctiventris Germar, 1824 Asproparthenis rufotibialis Zumpt, 1938 Asproparthenis salebrosicollis Boheman, 1842 Asproparthenis sculpticollis Zumpt, 1938 Asproparthenis secura Faust, 1890 Asproparthenis sparsa Zoubkoff, 1823 Asproparthenis steveni Faust, 1891 Asproparthenis vexata Gyllenhal, 1834.

Практичне значення

Пов'язаність із лободовими зробила деякі види шкідниками культивованих рослин цієї родини, в першу чергу — буряків та піскозакріплювальних насаджень з саксаулу. Потенційно види цього роду можуть шкодити шпинатові та кіноа. Економічно відчутних збитків завдає звичайний буряковий довгоносик Asproparthenis punctiventris, а також Asproparthenis foveicollis. Незначні пошкодження бурякам завдають Asproparthenis carinata, Asproparthenis obsoletefasciata, Asproparthenis vexata .