Auricularia cornea
| Auricularia cornea | |
 | |
| Коротка назва |
A. cornea  |
|---|---|
| Наукова назва таксона |
Auricularia cornea Ehrenb., 1820[1] |
| Таксономічний ранг |
вид |
| Батьківський таксон |
Auricularia |
| Вернакулярна назва |
角質木耳[2] |
| Синонім таксона |
E. cornead[1] |
| Basionym of |
E. cornead |
| Посилання на автора таксона |
(Ehrenb.) Ehrenb. ex Endl. |
 Auricularia cornea у Вікісховищі | |
Auricularia cornea (毛木耳, маомуер або хмарне вухо) — вид грибів із порядку Auriculariales. Його комерційно вирощують для їжі в Китаї. Раніше вид відносили до Auricularia polytricha. Auricularia cornea є популярним інгредієнтом багатьох китайських страв, а також використовується в традиційній китайській медицині.
Auricularia cornea була спочатку описана на Гаваях (Оаху) німецьким натуралістом Крістіаном Готфрідом Еренбергом у 1820 році. Він був прийнятий як окремий вид Бернардом Лоуї в його монографії Auricularia 1952 року і згодом підтверджений як окремий молекулярним дослідженням на основі кладистичного аналізу послідовностей ДНК.
В Китаї гриб називають "хмарне вухо", або «волохате деревʼяне вухо».
Японською називається ара-ге-кі-кураге (アラゲキクラゲ, букв. «медуза-дерево-жорстке волосся»).
Це один із кількох драглистих грибів, відомих як деревʼяне вухо, деревний гриб, через схожість плодових тіл на форму вуха.
Плодові тіла поодинокі або скупчені, вухоподібні, з боків прикріплені до деревини, іноді з дуже короткою ніжкою, пружні, драглисті, від блідо-коричневого до червонувато-коричневого, рідко білого кольору, до 90 мм завширшки і 2 мм завтовшки; верхня поверхня густо опушена; нижня поверхня гладка. Під мікроскопом волоски на верхній поверхні товстостінні, 180–425 × 6–9 мкм. Базидії циліндричні, гіалінові, трисептовані, 60–75×4–6 мкм. Спори гіалінові, алантоїдні (ковбасоподібні), 14–16,5×4,5–6 мкм.
Auricularia cornea росте на мертвій опалої або стоячій деревині широколистяних лісів. Вид широко поширений у Південній Азії, Африці, Австралазії та Тихому океані та Південній Америці.
Auricularia cornea зазвичай продається у висушеному вигляді, і перед використанням її потрібно замочити у воді. Незважаючи на те, що він майже несмачний, його цінують за його слизьку, але злегка хрустку консистенцію. [3] Легкий хрускіт зберігається, незважаючи на більшість процесів приготування. [4] Auricularia cornea більш груба, ніж Auricularia heimuer, і її частіше використовують для приготування супів, а не смажених страв. [5]
Традиційно маорі готували гиби на пару в земляній печі та їли з осотом та картоплею. [6] З 1870-х до 1950-х років гриби збирали та експортували з Нової Зеландії до Китаю.
Цей гриб використовується в кантонських десертах.
Чашка сухого хмарного вуха містить 19,6 грамів харчових волокон. [7]
.jpg)
_Omana_wood_ear.jpg)
- ↑ а б Index Fungorum
- ↑ Catalogue of Life in Taiwan — 2003.
- ↑ Smith, Lana Billings. The nutritional benefits of wood ear fungus. www.livestrong.com. Процитовано 5 травня 2016.
- ↑ Why wood ear fungus should be a part of your daily meals. Organic Olivia. Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 5 травня 2016. [Архівовано 2017-02-06 у Wayback Machine.]
- ↑ So, Yan-kit (16 січня 2015). Yan-Kit's Classic Chinese Cookbook (англ.). Penguin. с. 248. ISBN 9781465439758.
- ↑ Riley, Murdoch (1988). Maori Vegetable Cooking: Traditional and Modern Methods. New Zealand: Viking Sevenseas NZ Ltd. с. 6.
- ↑ Fungi, Cloud ears, dried. National Nutrient Database. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 13 грудня 2018. [Архівовано 2020-09-05 у Archive.is]