Axum (1936)
| «Аксум» | ||
|---|---|---|
| Axum | ||
 | ||
| Італійський підводний човен «Авієрі» в порту Монфальконе. 1936 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «Адуа» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| На честь | Стародавнє місто в північній Ефіопії — Аксум | |
| Корабельня | Cantieri Riuniti dell'Adriatico, Монфальконе | |
| Закладено | 8 лютого 1936 р. | |
| Спущено на воду | 27 вересня 1936 р. | |
| Введено в експлуатацію | 2 грудня 1936 р. | |
| На службі | 1936—1943 рр. | |
| Загибель | 28 грудня 1943 року наразився на мілину та був затоплений екіпажем | |
| Бойовий досвід | Середземномор'я Мальтійські конвої Операція MB.8 Операція «П'єдестал» | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 697,25 тонн (надводна) 856,40 тонн (підводна) | |
| Довжина | 60,18 м | |
| Ширина | 6,45 м | |
| Висота | 4,6 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни CRDA | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 4250 к. с. (дизель) 1390 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 14 вузлів (26 км/год) (надводна) 7,5 вузлів (13,9 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 3і 180 миль (5890 км) на швидкості 10,5 вузлів (19,4 км) у надводному положенні 74 милі (137 км) на швидкості 4 вузли (7,4 км) у підводному положенні або 7,5 миль (13,9 км) на швидкості 7,5 вузлів (13,9 км) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 44 офіцери та матроси | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм зенітна гармата Škoda 10 cm K10 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| Зенітне озброєння | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Аксум» (італ. Axum) — військовий корабель, підводний човен типу «Адуа» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
«Аксум» був закладений 8 лютого 1936 року на верфі компанії Cantieri Riuniti dell'Adriatico у Монфальконе. 27 вересня 1936 року він був спущений на воду, а 2 грудня 1936 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
«Аксум» після введення до строю італійського флоту увійшов до 23-ї ескадри підводних човнів у Неаполі. З 27 серпня до 5 вересня 1937 року виконував у Сицилійській протоці секретну місію в інтересах іспанських націоналістів. Після вступу Італії у війну зоною дії субмарини було визначено західне Середземномор'я. Протягом літа 1940 року провів декілька походів до північного узбережжя Африки, діяв поблизу Галіте та Сант-Антіоко.
9 листопада 1940 року підводний човен вийшов з Кальярі у патруль разом з чотирма іншими італійськими ПЧ (у тому числі «Алагі» й «Арадам») для перехоплення британського флоту, який діяв за планом операції Coat. Похід завершився безрезультатно.
Протягом 1941 року продовжував виконувати завдання в акваторії Середземного моря. 20 червня 1941 року обстріляв торпедами корабель противника, але промахнувся.
У вересні 1941 року патрулював східніше Балеарських островів із підводними човнами «Діаспро», «Серпенте» й «Арадам» з метою перехоплення британського конвою, що діяли за планом операції «Гальбед». Пошук цілей не досяг результатів, британські кораблі пройшли повз їхньої зони патрулювання.
У середині серпня 1942 року, «Аксум» увійшов до угруповання підводних сил, що вийшли на перехоплення британського конвою «П'єдестал». На виконання завдання з перехвату противника командування направило до західної частини Середземного моря 15 італійських та 2 німецьких підводних човни. Ввечері 12 серпня командир «Аксума» вийшов на конвой і, о 19:48 визначивши ціль, дав залп з чотирьох торпед, після чого негайно занурився на глибину. У результаті влучного пуску торпед усі знайшли цілі, італійський човен уразив два британські крейсери: флагман конвою контрадмірала Г. Барроу «Нігерія» і крейсер ППО «Каїр», а також стратегічно важливий танкер «Огайо». Субмарина влучила двома торпедами в корпус крейсера «Каїр», у наслідок чого він був повністю виведений з ладу. Унаслідок вибухів загинуло 24 члени екіпажу, вцілілі моряки були врятовані есмінцем «Вілтон», а корабель був розстріляний корабельними гарматами «Дервента» та потоплений. Крейсер «Нігерія» дістав важких пошкоджень і втратив 52 моряки; його в супроводі трьох есмінців повернули до Гібралтару. Він понад рік ремонтувався в доках Англії.
Четверта торпеда, що влучила в танкер «Огайо», також спричинила важкі збитки. Найважливішій з усіх суден конвою, танкер перевозив пальне до обложеної Мальти й був надзвичайно коштовним для гарнізону острову. Тільки завдяки мужності американських моряків його за підтримки британських есмінців дотягнули до Великої гавані Валлетти, де він, після розвантаження, переломився навпіл, і залишився у напівзатопленому стані перед бухтою столиці.
Ескорт конвою влаштував справжнє полювання на підводний човен. Протягом двох годин на італійську субмарину було скинуто 60 глибинних мін. О 22:50 він піднявся з глибини та вирушив на північ. Протягом наступних двох днів він продовжував патрулювання, доки 15 серпня не повернувся до Трапані.
- Alpino Bagnolini (1939)
- Galileo Ferraris (1935)
- HMS Sealion (72S)
- U-47 (1938)
- Підводні човни типу «Ожел»
- Підводні човни типу «Перла»
- I SOMMERGIBILI ITALIANI DAL SETTEMBRE 1943 AL DICEMBRE 1945 [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
- Axum [Архівовано 24 вересня 2019 у Wayback Machine.](італ.)
- IT Axum. на uboat.net. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 13 травня 2018. (англ.)
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939—1945: The Naval History of World War Two (Third Revised ed.). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
- Giorgerini, Giorgio (2002). Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini ad oggi (Second ed.). Mondadori. ISBN 8804505370.
- Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1
