Очікує на перевірку

Bell 207 Sioux Scout

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bell 207 Sioux Scout
Bell Model 207 Sioux Scout
Призначення Експериментальний ударний вертоліт
Походження  США
Виробник Bell Helicopter
Перший політ липень 1963
Попередня модель Bell 47

Bell 207 Sioux Scout був модифікацією вертольоту Bell 47 який був розроблений Bell Helicopter за контрактом від армії США, для демонстрації  правильності концепції вертольота-ганшипа Bell D-255, з тандемною кабіною, короткими крилами і підфюзеляжною туреллю.

Проектування і розробка

[ред. | ред. код]

Після кількох років розробки Bell представили макет "D-255 Iroquois Warrior" командуванню армії у червні 1962, сподіваючись на отримання фінансування.[1] D-255 планувалося зробити спеціально побудованим ударним вертольотом на базі планера і динамічних компонентів UH-1B  з новим, тонким планером і двомісною, тандемною кабіною, з гранатометом у кулеподібній носовій турелі, 20 мм підфюзеляжною гарматною гондолою і короткими крилами для встановлення НАР або ПТКР SS.10.[2]

На підтвердження концепції з Bell було укладено контракт у грудні 1962 на Model 207 Sioux Scout, яка, по суті, була новою передньою частиною фюзеляжу і динамічними частинами Bell 47G-3 які було встановлено на Bell 47J у центральній і кормовій частинах фюзеляжу.[3][4][5] Sioux Scout мав всі ключові можливості сучасного ганшипа — тандемну кабіну, короткими крилами для зброї і підфюзеляжну турель.[3] У тандемній кабіні стрілець сидів нижче спереду, а пілот позаду, з можливістю керування вертольотом з обох місць. Місце стрільця мало приціл і органи управління туреллю у центрі, тому органи управління польотом було переміщено у бік.[2] Стрілець керував туреллю зі спареними кулеметами М60 калібру 7,62 мм. На коротких крилах було встановлено зовнішні паливні баки.[6]

Перший політ відбувся у липні 1963, Bell 207 продемонстрував покращену маневреність над Bell 47/OH-13, через наявність коротких крил. Різні варіанти крил, капотів і хвостових поверхонь було протестовано на моделі 207 до того як вона була передана армійським пілотам у форті Беннінг, Джорджия для подальшого тестування наприкінці 1963.[2][6][7] Після оцінювання Sioux Scout на початку 1964, армія була вражена, проте зазначали, що Sioux Scout є дрібнорозмірним, малопотужним і не підходить для практичного використання.[3]

Пізніше у 1964, армія видала запит для своє програми Системи Провідної повітряної вогневої підтримки (AAFSS). У відповідь на це Bell представили вертоліт D-262 (Model 209), меншу версію D-255, для використання двигуна T53 від UH-1. Проте, Bell D-262 не було обрано як фіналіста змагання, перемогу отримав Lockheed AH-56 Cheyenne.[4] Не зважаючи на програш у змаганні Model 209 стала відомою і успішною під назвою Bell AH-1 Cobra.

Льотно-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2 (пілот і стрілець у тандемній кабіні)
  • Довжина:
  • Висота:
  • Діаметр несучого гвинта:
  • Силова установка: 1 × Горизонтально-опозитний поршневий 6-циліндровий двигун повітряного охолодження Lycoming TVO-435-A1A 260 кс ( )


Льотні характеристики

Озброєння


Armament

  • Guns: *two 7.62 mm (.308 in) machine guns in Emerson Electric TAT-101 chin-turret armed with

Див. також

[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Goebel, Greg. Cobra Origins [Архівовано 7 серпня 2007 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 December 2008.
  2. а б в Verier, Mike. Bell AH-1 Cobra, pp. 12–17. Osprey Publishing, 1990. ISBN 0-85045-934-6.
  3. а б в Donald, David and Daniel March. "AH-1 Cobra". Modern Battlefield Warplanes. AIRtime Publishing Inc, 2004. ISBN 1-880588-76-5.
  4. а б Spenser, Jay P. "Bell Helicopter". Whirlybirds, A History of the U.S. Helicopter Pioneers, pp. 268–269. University of Washington Press, 1998. ISBN 0-295-97699-3.
  5. Apostolo, Giorgio. "Bell 207 Sioux Scout". The Illustrated Encyclopedia of Helicopters, p. 50. New York: Bonanza Books. 1984. ISBN 978-0-517-43935-7.
  6. а б Pelletier, Alain J. Bell Aircraft Since 1935. US Naval Institute Press, 1992. ISBN 1-55750-056-8.
  7. First flight date is listed as late June 1963 in some sources (Pelletier: 27 June, Spenser: late June).

Посилання

[ред. | ред. код]