Blackford Dolphin

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Назва:
  • Blackford Dolphin
  • Ocean Liberator
  • Norjarl
Власник:
  • Fred. Olsen Energy / Dolphin Drilling
  • Diamond Offshore Drilling
  • Odeco
  • Gotaas Larsen / Rowan Drilling Company
Будівник: верф Aker Kværner Verdal, Вердал, Норвегія
Завершений: 1974
Ідентифікатор: IMO 8753122 / MMSI 565769000
Статус: активне
Основні характеристики
Тип: Напівзанурені бурові судна
Тоннаж: 19,442 GT1
Довжина: 113
Ширина: 86
Місткість: буріння на глибинах до 2100 метрів (після модернізації)

Blackford Dolphin – напівзанурене бурове судно, яке розпочало свою діяльність ще в 1970-х роках.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]
судно під час реконструкції у Роттердамі e 2007 році

Судно спорудили у 1974 році на як Norjarl (Нурярл) на верфі Aker Kværner Verdal (дообладнання провела верф Bergen Mekaniske Verksted). Його замовником виступили норвезькі компанії Gotaas Larsen (наразі має назву Golar LNG та є одним з лідерів у секторі операцій зі зрідженим природним газом) та Rowan Drilling Company (RDC).[1][2][3]

Судно відносилось до типу Aker H-3 – вдалого проекту напівзанурених бурових платформ, за яким спорудили майже три десятки одиниць. Norjarl міг бурити при глибині моря до 200 м.

У 2006–2007 роках на верфі Keppel Verolme в Роттердамі провели масштабну модернізацію судна, після якої воно отримало змогу провадити буріння в районах з глибиною моря до 2100 м. Монтаж нової бурової вежі здійснили плавучі крани великої вантажопідйомності Rambiz та Matador 3, які спершу завантажили її на баржу, а потім перенесли на бурову платформу. Строк експлуатації після модернізації подовжили на 20 років.

У 2013–2014 роках на верфі Harland and Wolff Heavy Industries у Белфасті судно отримало новий житловий блок на 130 осіб та нове генераторне обладнання.

Служба судна

[ред. | ред. код]

Судно почало свою службу роботу на тлі розгортання масштабного нафтогозовидобутку у Північному морі.

В 1982 році Norjarl придбала та перейменувала на Ocean Liberator компанія Odeco (у 1992-му поглинена Diamond M Corporation, яка невдовзі після цього змінила назву на Diamond Offshore Drilling).

Станом на середину 1992-го судно знаходилось у ірландському секторі Кельтського моря, де провадило буріння на блоці 48/30 у інтересах компанії Marathon (здійснювала розробку найбільшого газового родовища Ірландії Кінсейл-Гед). По завершенні цього контракту, в кінці літа 1992-го, воно узялось за спорудження розвідувальної свердловини 48/19-2 у сусідньому блоці 48/19, де провадила пошуки компанія Bula Resources. Метою свердловини з проектною глибиною 3440 метрів було перевірити відкладення нижньої крейди на наявність газу, проте на тестуванні вона дала лише невеликий приплив нафти – 100 барелів на добу.[4][5]

У квітні 1993 року Ocean Liberator повели на буксирі з англійського Фалмута у Чорне море. При цьому для проходження під мостами у протоці Босфор було потрібно демонтувати 48-метровий кран. На час чорноморської експедиції судно мало базуватись у болгарських портах Балчик та Варна.[6] Першим виконаним у новому регіоні завданням стала свердловина Galata-1, споруджена у на замовлення компанії Texaco  в болгарському секторі Чорного моря. Закладена в районі з глибиною моря 35 метрів, вона мала довжину 2650 метрів та відкрила газове родовище Галата – перше офшорне родовище Болгарії.[7]

У 1994 році Ocean Liberator розпочало розвідувальну кампанію у румунському секторі Чорного моря на замовлення консорціуму, очолюваного компанією Enterprise. Перша свердловина Rapsodia-1 довжиною 3722 метра, закладена в районі з глибиною моря 101 метр, виявила газопрояви. Таким саме виявився результат і від спорудженої в районі з глибиною моря 85 метрів свердловини Doina-1, яка мала довжину у 3025 метрів. Нарешті, закладена того ж 1995 року лише в чотирьох сотнях метрів від попередньої свердловина Doina-2 виявила газове родовище Дойна.[8]

Взимку 1996 року Ocean Liberator перейшло з Чорного моря до західного узбережжя Африки, де у економічній зоні Нігерії воно мало спорудити дві свердловини на замовлення компанії Ashland Oil. Після виконання цих робіт в середині 1996-го судно вирушило до Габону, де замовником виступала компанія Amoco.[9] Наприкінці 1996-го Ocean Liberator завершило своє габонське завдання, після чого перейшло до узбережжя Південно-Африканської Республіки. Тут до початку червня 1997-го воно здійснювало буріння для компанії Mossgas, яка провадила кампанію з розвитку газового родовища F-A.[10]

Після цього судно повернулось у Нігерію та в серпні 1997-го завершило буріння свердловини Okwori-4 для тієї ж Ashland Oil. Первісно планувалось, що це буде лише початком у серії з кількох свердловин, проте Ashland Oil була вимушена розірвати контракт через анулювання її ліцензії нігерійською владою. В цих умовах наступним місцем роботи Ocean Liberator могло знову стати Північне море, де потенційним замовником на період у 2 – 3 роки виступала компанія Amerada Hess.[11] Втім, у підсумку судно залишилось на заході Африки, де протягом 1998-року займалось спорудженням свердловин для італійської Agip на родовищі Кітіна (Республіка Конго). Останню, шосту, свердловину почали в грудні 1998-го, а вже у лютому 1999-го Ocean Liberator було вільне для наступного найму, оскільки Agip вирішила не подовжувати контракт.[12][13]

У першій половині 2000-го поблизу узбережжя Гани судно спорудило розвідувальну свердловину Western Tano 1X довжиною 3500 метрів, яка на тестуванні дала приплив нафти на рівні 1000 барелів на добу з відкладень верхньої крейди. Очікували, що на півтори сотні метрів нижче, у нижній крейді, має бути більш значний поклад, проте через проблеми з тиском буріння довелось перервати.[14] Далі того ж року Ocean Liberator побувало у Кот-д'Івуарі, а в грудні за контрактом з компаніями Devon/Santa Fe розпочало буріння свердловини Dolphin-1 у ганському секторі Гвінейської затоки, в районі з глибиною моря 100 метрів. Ця свердловина виявилась сухою.[15][16][17]

Станом на початок березня 2001-го Ocean Liberator повернулось до Кот-д'Івуару.[18] Як показують звіти власника судна за липень та жовтень цього року, воно перебувало тут у простої.

На початку 2002-го Ocean Liberator працювало у Гвінеї-Бісау. Тут спорудили розвідувальну свердловину Sinapa-1, яка на глибині 1100 метрів зустріла соляний горизонт та так і не змогла перетнути його до завершення буріння. Бічний стовбур також залишився у соляних відкладеннях без контакту з ціловим резервуаром.[19][20]

Станом на середину 2002 року Ocean Liberator перебувало на сенегальській верфі, а восени здійснили його буксирування до Південно-Африканської республіки, де воно провело кілька років у простої.[21]

У 2005 році судно за 13,6 млн доларів США[22] придбала норвезька компанія Fred. Olsen Energy (у 2018-му змінила назву на Dolphin Drilling[en]), яка перейменувала його на Blackford Dolphin. Після модернізації у Роттердамі платформа вирушила до Гани, де спершу виконала завдання для компанії Tullow Oil. У жовтні 2008 вона почала буріння оціночної свердловини Hyedua-2, закладеної в районі з глибиною моря 1246 метрів. Вже у січні 2009-го повідомили, що свердловина була пробурена до відмітки у 3663 метра та підтвердила поширення покладів нафтового родовища Джубілі,[23][24] До середини року Blackford Dolphin брало участь у роботах по освоєнню Джубілі, де спорудило дві свердловини в районах з глибиною моря 1317 та 1200 метрів.[25]

Наступний контракт судна також був пов’язаний із Ганою. У вересні 2009-го Blackford Dolphin завершило спорудження розвідувальної свердловини Sankofa-1A, замовленої компанією Vitol. Закладена в районі з глибиною моря 866 метрів, ця свердловина досягнула глибини 3074 метра та виявила газове родовище Sankofa.

Після цього Blackford Dolphin полишило Гвінейську затоку та попрямувало до узбережжя Оману, де в останньому кварталі 2009-го виконало роботи зі спорудження однієї свердловини в інтересах індійської компанії Reliance Petroleum, яка зафрахтувала судно на три роки. На самому початку 2010-го Blackford Dolphin прибуло до Какінади на узбережжі індійського штату Андхра-Прадеш, проте на той час плани Reliance Petroleum суттєво змінились. Певний час судно проходило ремонт[26][27], а влітку полишило Індію та попрямувало до Бразилії.[28] Тут воно спершуспорудило свердловини Carambola-A та Carambola-B для компанії Maersk, яка провадила розвідку у блоці BM-C-37 в басейні Сантос.[29]

Навесні 2011-го Blackford Dolphin на замовлення компанії Statoil пробурило свердловину PRG-2D-RJS, яка відкрила поклади нафти на структурі Peregrino South (як і у випадку з блоком BM-C-37, буріння відбувалось у районі з доволі незначною глибиною моря – 120 метрів).[24] Далі була споруджена свердловина Pelicano-1-RJS для компанії Sonangol. Під час її буріння виникли проблеми, що зсунуло завершення робіт на кілька місяців. Після цього у другій половині 2012-го судно спорудило одну свердловину для компанії Anadarko, а у грудні 2012-го узялось за контракт на 3 свердловини (Kangaroo-1, Emu/Cassowary-1, Bilby-1 ) для компанії Karoon Petroleo & Gas.[30][31][32] У червні 2013-го Blackford Dolphin розпочало роботи на ще одній свердловині для Anadarko – оціночній Wahoo-5 у блоці BM-C-30. Завдяки їй вдалось виявити додаткові запаси нафти на східному фланзі структури  Wahoo.[33]

Blackford Dolphin під час ремонту у Белфасті в 2013 році

У кінці липня 2013-го судно вирушило для проведення п’ятирічних регламентних робіт на верфі Harland and Wolff Heavy Industries у Белфасті. Планувалось, що вже у 1-му кварталі 2014-го Blackford Dolphin візьметься за спорудження у Північному морі свердловини для компанії MPX North Sea,[34] проте у підсумку ремонт затягнувся і Blackford Dolphin полишило верф лише в середині червня. Буріння свердловини Aragon у блоці 9/14a почалось у першій половині липня та тривало майже до кінця жовтня, проте цільовий горизонт виявився заповненим водою.[24][35][36]

Затримка з ремонтом призвела до відміни контракту з компанією Cairn Energy на спорудження оціночної свердловини поблизу Spanish Point на західному узбережжі Ірландії – вирішили, що провадити роботи в цьому районі у зимовий період недоцільно (втім, у підсумку в 2015-му спорудження цієї свердловини було скасоване з інших причин).[24] Як наслідок, наступними роботами для Blackford Dolphin стало спорудження трьох свердловин для компанії Nexen Petroleum – 12A Ravel пробурили в 2014-му, а Sparrowhawk та Manhatten в 2015-му.[37][38]

Далі Blackford Dolphin зафрахтувала на 18 місяців (з правом продовження) компанія Chevron North Sea.[39] Відомо, що восени 2015-го судно провадило буріння на газоконденсатному родовищі Алдер.[40] У підсумку контракт з Chevron завершився в квітні 2017-го, після чого Blackford Dolphin перевели до норвезького Flekkefjord, де потрапило у простій.[41]

З травня по листопад 2018-го Blackford Dolphin провело спорудження трьох свердловин для BP у британському секторі Північного моря, після чого знову вирушило до Flekkefjord.[42]

Існувала ймовірність, що судно задіють для робіт за контрактом із i3 Energy, проте в підсумку тут використали іншу бурову установку тієї ж компанії – Borgland Dolphin.[43][44] Станом на серпень 2020-го Blackford Dolphin все ще перебувало у Flekkefjord.[45] Втім, за пару місяців щодо нього уклали 15-місячний контракт з мексиканською компанією PEMEX, і в грудні 2020-го судно почало буріння першої свердловини – SAAP-1EXP.[46][47]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Reference List Offshore Drilling Rigs and Drill Ships Electrical System Solutions (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  2. ↑ BLACKFORD DOLPHIN, Platform - Details and current position - IMO 8753122 MMSI 310803000 - VesselFinder. www.vesselfinder.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  3. ↑ DR BLACKFORD DOLPHIN (1974). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  4. ↑ Howell, Tim J.; Griffiths, Paul (1 січня 1995). A study of the hydrocarbon distribution and Lower Cretaceous Greensand prospectivity in Blocks 48/15, 48/17, 48/18 and 48/19, North Celtic Sea Basin. Geological Society, London, Special Publications (англ.). Т. 93, № 1. с. 261—275. doi:10.1144/GSL.SP.1995.093.01.19. ISSN 0305-8719. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  5. ↑ NORWEGIAN SAFETY ISSUES, RISING OIL FLOW TOP WEATHER WINDOW NEWS | Oil & Gas Journal. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 січня 2022.
  6. ↑ StackPath. www.ogj.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  7. ↑ StackPath. www.ogj.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  8. ↑ Robinson, Andrew G. (1997). Regional and Petroleum Geology of the Black Sea and Surrounding Region: AAPG Memoir 68 (англ.). AAPG. ISBN 978-0-89181-348-4. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  9. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  10. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  11. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  12. ↑ UNITED STATES SECURITIES AND EXCHANGE COMMISSION Washington, D.C. 20549. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 6 січня 2022.
  13. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  14. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  15. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  16. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  17. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  18. ↑ Diamond Offshore’s common stock is traded on the New York Stock Exchange (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  19. ↑ DIAMOND OFFSHORE 2001 ANNUAL REPORT (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2018. Процитовано 6 січня 2022.
  20. ↑ Africa | Hart Energy. www.hartenergy.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  21. ↑ UNITED STATES SECURITIES AND EXCHANGE COMMISSION WASHINGTON, D.C. 20549 FORM 10-K. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 6 січня 2022.
  22. ↑ DIAMOND OFFSHORE DRILLING, INC. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  23. ↑ Blackford Dolphin Spuds First Hyedya Well in Ghana. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  24. ↑ а б в г Blackford Dolphin rig - Semisub - Blackford Dolphin Pte. Ltd. www.infield.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  25. ↑ Annex B Drilling Report formatted (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  26. ↑ Blackford Dolphin sails to Kakinada from Oman. PETROWATCH (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  27. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  28. ↑ Blackford Dolphin and Expedition leave India. PETROWATCH (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  29. ↑ Brazil's OGX announces oil discovery - People's Daily Online. en.people.cn. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  30. ↑ Fred. Olsen Energy ASA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2022.
  31. ↑ 2012 Annual General Meeting Chairman’s Address (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  32. ↑ Fred. Olsen Energy ASA is listed on Oslo Stock Exchange (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  33. ↑ PTI (5 листопада 2013). Videocon strikes gas in Brazilian offshore block. mint (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  34. ↑ Blackford Dolphin returns from Brazil to UK, Irish contracts. www.worldoil.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  35. ↑ MPX North Sea Limited OSPAR Public Statement 2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  36. ↑ MPX to plug Aragon well. Offshore Energy (амер.). 9 жовтня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  37. ↑ Environmental. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 січня 2022.
  38. ↑ Nexen Petroleum U.K. Limited Environmental Statement 2015 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2019. Процитовано 6 січня 2022.
  39. ↑ Chevron inks Blackford Dolphin. Offshore Engineer Magazine (англ.). 8 січня 2014. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  40. ↑ Blackford Dolphin semi-submersible calls for Geo Therm Ltd. Geotherm Ltd (брит.). 18 вересня 2015. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  41. ↑ Financial results 1Q 2017 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 грудня 2019. Процитовано 6 січня 2022.
  42. ↑ Dolphin Drilling semi-sub awarded BP drilling contract. Splash247 (брит.). 19 січня 2018. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  43. ↑ Report for the 4th quarter 2018 and preliminary results for 2018 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  44. ↑ StackPath. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  45. ↑ Techno Dive - Diving at Blackford Dolphin in Flekkefjord. | Facebook. www.facebook.com (укр.). Процитовано 6 січня 2022.
  46. ↑ Hsieh, Linda (27 жовтня 2020). Drilling & Completion News. Drilling Contractor (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  47. ↑ Dolphin Drilling Rig Commences Mexico Contract. www.rigzone.com (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Blackford_Dolphin&oldid=42792271