Перейти до вмісту

Bre-X

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Bre-X
Типфірма
Галузьгірнича справа
Засновано1989
Засновник(и)Девід Волш
Штаб-квартираКанада
Холдингова компаніяFreeport-McMoRand

Bre-X — колишня група компаній у Канаді. Bre-X Minerals Ltd., основна частина Bre-X, що базувалася у Калгарі, була залучена до великого скандалу з видобутком золота, коли повідомила, що знаходиться на величезному родовищі золота у Бусангу[id], Східний Калімантан, Індонезія. У березні 1993 року Bre-X придбала ділянку в Бусангу, а в жовтні 1995 року оголосила про виявлення значної кількості золота, що призвело до різкого зростання цін на акції. Спочатку сміттєві, її акції на фондовій біржі Торонто (TSE) сягнули піку в 286,50 канадських доларів (з поділом) у травні 1996 року із загальною капіталізацією понад 6 мільярдів канадських доларів. Bre-X Minerals колапсувала в 1997 році після того, як було визнано, що зразки золота були шахрайством.[1]

Запаси золота у Бусангу, за оцінками незалежної консалтингової компанії Bre-X Kilborn Engineering (підрозділ SNC-Lavalin з Монреаля) складали приблизно 71 млн тройських унцій (2200 т). Джон Фельдергоф[de], віце-президент Bre-X з розвідки, в інтерв'ю Річарду Бехару з журналу Fortune зробив оцінку потенційних запасів родовища у 200 млн тройських унцій, хоча Bre-X у звітах з оцінки запасів ніколи таку цифру не наводила.[2]

Ресурси золота Bre-X у Бусангу були величезним шахрайством.[3] Обнадійливі кількості золота начебто були виявлені в багатьох свердловинах, і проєкт отримав позитивну технічну оцінку від Kilborn. Згодом було встановлено, що зразки подрібненого керна були фальсифіковані шляхом штучного додавання золота (англ. salting, «засолювання»), що мало широкий спектр характеристик, й потім піддано мінералогічній експертизі консультантами Bre-X.[4] Насправді в старому звіті, знайденому у файлах Bre-X, мінералог повідомив, що деякі частинки золота в пробах Бусанга мали темніший жовтий відттінок поверхні порівняно з внутрішнім матеріалом, а деякі мали тонку морфологію та складалися з електруму. Жовті обідки є результатом селективного вилуговування срібла з поверхні частинок золота під час річкового транспортування або під час супергенних (in-situ) процесів. Електрум несумісний з алювіальним походженням. Водночас жоден з мінералогів, які досліджували зерна золота, не дав жодних вказівок на те, що походження золота не узгоджується із твердими породами зразків. «Засолювання» подрібнених зразків керна золотом є найбільш складним шахрайством в історії золотовидобування.

У 1997 році Bre-X колапсував, а його акції стали нічого не вартими в результаті одного з найбільших біржових скандалів в історії Канади і найбільшого скандалу в історії гірництва.[5]

Історія

[ред. | ред. код]

Девід Волш заснував Bre-X Minerals Ltd. у 1989 році як дочірню компанію Bresea Resources Ltd. Компанія не отримувала значного прибутку до 1993 року, коли Волш прислухався до поради геолога Джона Фельдергофа і придбав нерухомість посеред джунглів біля річки Бусанг в Калімантані, Індонезія. Менеджер проєкту, філіппінський геолог Майкл де Гузман, приблизно оцінив ресурси ділянки у 2 мільйони тройських унцій.[6]

Оцінка вартості ділянки з часом збільшувалася: у 1995 році вона становила 30 млн тройських унцій (850 т); у 1996 році — 60 млн (1700 т); нарешті — у 1997 році — 70 млн тройських унцій. Спочатку акції котирувалися на фондовій біржі Альберти в 1989 році, а потім у 1996 році на фондовій біржі Торонто та NASDAQ.[7] Ціна акцій Bre-X зросла до 280 канадських доларів за акцію у 1997 році (з поділом), і на піку її ринкова капіталізація становила 4,4 мільярда доларів США, що еквівалентно 7,1 мільярду доларів США в 2020 році.[8]

Деякі інші гірничі компанії, включаючи Placer Dome, спробували організувати невдалі поглинання, але до процесу долучився індонезійський уряд президента Сухарто. Заявляючи, що така невелика компанія, як Bre-X, не може сама експлуатувати родовище, індонезійці спочатку запропонували Bre-X поділитися ділянкою з великою канадською гірничодобувною компанією Barrick Gold, разом із дочкою Сухарто Сіті Хардіянті Рукманою. Для підтримки своїх інтересів у бізнесі Bre-X найняв сина Сухарто Сігіта Харджуданто. Боб Хасан, інший знайомий Сухарто, домовився про угоду, згідно з якою Bre-X матиме 45 % акцій, Freeport-McMoRan Copper & Gold буде керувати копальнею, й Хасан також отримає свою долю. Bre-X матиме права на землю протягом 30 років. Про угоду було оголошено 17 лютого 1997 року, і Freeport-McMoRan розпочав свою первинну ретельну оцінку ділянки.

Шахрайство викрито

[ред. | ред. код]

Шахрайство почало швидко розкриватися 19 березня 1997 року, коли філіппінський геолог Bre-X Майкл де Гузман начебто вчинив самогубство, стрибнувши з гелікоптера в Індонезії.[9][10] За чотири дні в джунглях було знайдено тіло без рук і ніг, які були ампутовані.[11] Крім того, повідомляється, що тіло було здебільшого з'їдене тваринами.[12] (За словами журналіста Джона Макбета, тіло зникло з моргу міста, з якого вилетів гелікоптер. Залишки «де Гузмана» знайшли лише за 400 метрів від лісовозної дороги. Ніхто не бачив тіло, крім іншого філіппінського геолога, який стверджував, що це був де Гузман. І одна з п'яти жінок, які називали себе його дружиною, отримувала від когось грошові виплати ще довго після нібито смерті де Гусмана.[11]) За тиждень, 26 березня 1997 року, американська фірма Freeport-McMoRan, потенційний партнер у розробці Бусангу, оголосила, що її власні зразки керна, отримані австралійським геологом Коліном Джонсом, показали «незначну кількість золота».[13] Почався шалений розпродаж акцій, і Сухарто відклав підписання угоди про розробку родовища. Bre-X зажадав додаткових оглядів і замовив перегляд пробного буріння. Результати не були для них сприятливими, і 1 квітня 1997 року Bre-X відмовився коментувати ситацію. Канадський аналітик золота Егіціо Б'янкіні з BMO Nesbitt Burns вважав чутки «безглуздими».[14] Для проведення власного аналізу була залучена стороння незалежна компанія Strathcona Minerals. Вона опублікувала свої результати 4 травня 1997 року: зразки руди Бусанг були «засолені» золотим пилом.[15] Випробування в лабораторії показали, що золото з однієї свердловини було зшліфоване з золотих прикрас, хоча так і не вдалося встановити, на якій стадії це золото було додано до зразків. Це золото також зустрічалося в кількостях, які не підтверджували справжні оригінальні аналізи. Торгівля акціями Bre-X незабаром була призупинена на TSE і NASDAQ і компанія подала заяву про захист від банкрутства.[16]

Наслідки

[ред. | ред. код]

До травня Bre-X зіткнувся з низкою судових позовів і розлюченими інвесторами, які втратили мільярди. Найбільших втрат зазнали три канадські організації державного сектору: Пенсійна рада муніципальних працівників Онтаріо (втрата 45 мільйонів доларів), Caisse de dépôt et placement du Québec, Пенсійний фонд державного сектору Квебеку (70 мільйонів доларів) і Пенсійний план учителів Онтаріо (100 мільйонів доларів). Канадський фінансовий сектор також зазнав наслідків: шахрайство стало серйозним збентеженням для Пітера Манка, глави Barrick Gold, а також для тодішнього керівника фондової біржі Торонто (в результаті його звільнення до 1999 року), почалася бурхлива перебудова канадських фондових бірж.

Bre-X збанкрутувала 5 листопада 1997 року, хоча деякі з її дочірніх компаній діяли до 2003 року.

Волш переїхав на Багамські острови в 1998 році, все ще сповідуючи свою невинуватість. Двоє озброєних людей у масках увірвалися до його будинку в Нассау, зв'язавши його, і погрожували розстріляти, якщо він не віддасть усі свої гроші. Інцидент закінчився мирно, але за три тижні, 4 червня 1998 року, Волш помер від аневризми головного мозку.[17][18]

У 1999 році Канадська королівська кінна поліція (RCMP) оголосила, що припиняє розслідування, не висунувши нікому кримінальних звинувачень.[19] Критики звинувачували RCMP у недостатньому фінансуванні та у не належному комплектуванні для розгляду складних кримінальних справ про шахрайство, а також звертали увагу на те, що канадські закони в цій сфері були неадекватними. Однак, незважаючи на зняття кримінальних обвинувачень, цивільні колективні позови проти директорів Bre-X, фінансових консалтінгових фірм та Kilborn тривали.

У травні 1999 року Комісія з цінних паперів Онтаріо (OSC) звинуватила Фельдергофа в інсайдерській торгівлі. Жоден інший член ради директорів Bre-X або інші особи, пов'язані з проектом Бусанг, не були звинувачені OSC. OSC визнала, що немає доказів того, що Фельдергоф був причетний до шахрайства або знав про шахрайство. У квітні 2001 року судовий розгляд було призупинено, коли OSC намагалася відсторонити головуючого суддю Петера Гриня за ймовірну упередженість проти обвинувачення. Це клопотання було відхилене незалежним суддею, а 10 грудня 2003 року колегія суддів також відхилила апеляцію.[20]

Судовий процес поновився у 2005 році. Фельдергоф був присутній, не даючи свідчень, на ряді судових засідань, оскільки шестирічна справа потрапила в систему. Основою позову OSC, а також цивільних групових позовів є нібито існування численних і очевидних «red flags» («червоних прапорців»), як детально описує Strathcona Minerals, які слід було взяти до уваги.

Розпочатий у 2001 році судовий процес над Джоном Фельдергофом завершився у вівторок, 31 липня 2007 року, виправдальним вердиктом щодо звинувачення у незаконній інсайдерській торгівлі. За кілька днів після вироку OSC також вирішив не оскаржувати це рішення, що стало знаковою перемогою Фельдергофа та його адвоката Джозефа Гроя з Торонто. Груповий позов було припинено за рішенням суду на початку 2014 року; відшкодування збитків у розмірі 3,5 мільйона канадських доларів (CAN) було передано на благодійність та Університету Оттави, оскільки кошти були визнані занадто малими, щоб їх розумно розподілити між великою кількістю позивачів.[21]

Фельдергоф помер 28 жовтня 2019 року в Манілі, Філіппіни, у віці 79 років.

Шахрайство з видобутком Bre-X переконало канадців у необхідності регулювати професійну геологічну діяльність в Канаді.[22] Положення про цінні папери National Instrument 43-101 було створено після шахрайства Bre-X, щоб захистити інвесторів від необґрунтованого розкриття інформації про проєкти розробки корисних копалин.[23]

Книги та статті

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
Обкладинка журналу "Time" (19.05.1997). Стаття Gold's Fools
  • The Bre-X Fraud by Douglas Goold and Andrew Willis, McClelland and Stewart (1997)[24]
  • Fool's Gold: The Making of a Global Market Fraud by Brian Hutchinson (pub. by Alfred A. Knopf, 1998)[25]
  • Bre-X: sebungkah emas di kaki pelangi by Bondan Winarno. ISBN 9789799523808 (1997)
  • Bre-X: Gold Today, Gone Tomorrow by James Whyte and Vivian Danielson[20]
  • Indonesian Gold by Kerry B. Collison — a fictionalised account[26]
  • New Perspectives on Busang by Phillip Hellman, Parts 1 & 2, The Northern Miner, May 2002
  • Friction by Anna Tsing (2005, Princeton University Press)
  • Fever: The Dark Mystery of the Bre-X Gold Rush by Jennifer Wells
  • Bre-X, The Inside Story by Diane Francis (pub by Key Porter Books, 1997)
  • Reporter. Forty Years Covering Asia by John McBeth, Talisman Publishing, Singapore, 2011. ISBN 9789810873646

Фільм

[ред. | ред. код]

27 січня 2017 року у світовий прокат вийшов фільм «Золото», заснований на історії Bre-X.[27][28][29] З юридичних причин, а також для того, щоб підвищити привабливість фільму для американської аудиторії, продюсери фільму заперечили, що фільм будь-яким чином пов'язаний з канадською історією Bre-X.[30][31]

Примітки та посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Grundhauser, Eric (21 серпня 2015). The $6 Billion Gold Mine That Wasn't There. Slate. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 21 вересня 2015.
  2. ↑ Kevin Gibson (19 липня 2007). Ethics and Business: An Introduction. Cambridge University Press. с. 76–. ISBN 978-0-521-86379-7. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  3. ↑ Bre-X court battles come to an end. CBC News. 30 травня 2013. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  4. ↑ Great frauds in history: the Bre-X gold-mining scandal. MoneyWeek (брит.). 20 лютого 2019. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 4 липня 2019.
  5. ↑ Manuel Bustillo Revuelta (23 серпня 2017). Mineral Resources: From Exploration to Sustainability Assessment. Springer. с. 22–. ISBN 978-3-319-58760-8. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  6. ↑ John Minkes; Leonard Minkes (24 червня 2008). Corporate and White Collar Crime. SAGE Publications. с. 45–. ISBN 978-1-4462-4188-2. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  7. ↑ A Lode of Lies: How Bre-X Fooled Everyone Washington Post May 18, 1997. Архів оригіналу за 5 вересня 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  8. ↑ The Economist. Economist Newspaper Ltd. 2007. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  9. ↑ Goold, Douglas (24 червня 2014). Remembering Bre-X: Suicide and the gold 'find of the century'. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  10. ↑ Waldie, Paul (3 квітня 2009). The rise and fall of Bre-X. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  11. ↑ а б The World's Biggest Mining Scam. Business Daily. BBC. 7 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  12. ↑ Grundhauser, Eric. The $6 Billion Gold Mine That Wasn't There. Slate. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 28 січня 2017.
  13. ↑ Schneider, Howard (18 травня 1997). A Lode of Lies: How Bre-X Fooled Everyone. Washington Post Foreign Service. с. H01. Архів оригіналу за 5 вересня 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  14. ↑ Kirby, Jason (13 вересня 2011). Really bad investment advice – Why do analysts so often get things so wrong?. Macleans.ca. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 20 березня 2022.
  15. ↑ No gold at Bre-X site. CNNMoney. 5 травня 1997. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  16. ↑ Bre-X Files For Bankruptcy. NYTimes.com. 9 травня 1997. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  17. ↑ Waldie, Paul (24 листопада 2006). Collected Woes. GlobeAdvisor. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 20 березня 2022.
  18. ↑ Calgary Sun. Calgary Sun. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
  19. ↑ The Bre-X Saga - CANOE Money. www.canoe.ca.
  20. ↑ а б Vivian Danielson; James Whyte (1997). Bre-X: gold today, gone tomorrow : anatomy of the Busang swindle. Northern Miner. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  21. ↑ Gray, Jeff (23 квітня 2014). After 17 years, Bre-X case finally closes. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  22. ↑ Andrews, Gordon (2009). Canadian Professional Engineering and Geoscience: Practice and Ethics. Nelson. с. 53. ISBN 978-0-17-644134-0.
  23. ↑ Marion E. Bickford (24 вересня 2013). The Impact of the Geological Sciences on Society. Geological Society of America. с. 16–. ISBN 978-0-8137-2501-7. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  24. ↑ Lawrence M. Salinger (2005). Encyclopedia of White-Collar & Corporate Crime. SAGE. с. 109–. ISBN 978-0-7619-3004-4. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  25. ↑ Brian Hutchinson (1 травня 1999). Fools' Gold: The Making of a Global Market Fraud. Knopf Canada. ISBN 978-0-676-97192-7.
  26. ↑ Kerry B. Collison (1 січня 2002). Indonesian Gold. Sid Harta. ISBN 978-0-9578709-3-2. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  27. ↑ Gilligan, Melissa. Bre-X investment scandal hits the big screen in 'Gold' starring Matthew McConaughey. Global News. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 30 січня 2017.
  28. ↑ Hipes, Patrick (21 липня 2016). Matthew McConaughey Movie Gold Stakes Out Christmas Day Release. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 21 липня 2016.
  29. ↑ Fleming, Mike Jr. (21 листопада 2016). Matthew McConaughey-Starrer Gold Keeps Awards Window But Moves Wide Release To January 27. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 21 листопада 2016.
  30. ↑ Freeman, Sunny. Gold: The movie about the Bre-X mining scandal that 'isn't about Bre-X'. The Financial Post. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
  31. ↑ Glasner, Eli. 'They couldn't believe it was true:' Bre-X's Hollywood makeover. CBC. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 30 січня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Bre-X&oldid=41890225