Касик багряногузий
| Касик багряногузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cacicus uropygialis Lafresnaye, 1843 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cassicus uropygialis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Касик багряногузий[2] (Cacicus uropygialis) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Південній Америці[3]. Раніше вважався конспецифічним з середнім касиком.
Довжина самців становить 28-30 см, вага 68-70 г, довжина самиць 24 см, вага 53-54 г. Забарвлення переважно чорне, на нижній частині спині і верхній частині надхвістя яскраво-червона пляма. Очі блакитні, дзьоб міцний, гострий, блідо-жовтий. Крила відносно довгі, хвіст короткий.
Багоряногузі касики мешкають на східних схилах Анд у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі і Перу, а також в горах Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели. Вони живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах з густим підліском і великою кількістю епіфітів. Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті від 1000 до 2450 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться великими комахами, павуками і дрібними хребетними, а також плодами. Гніздяться поодинці. Гнізда великі, мішечкоподібні, довжиною 36-64 см, робляться з переплетених гілок і трави, підвішуються на дереві. В кладці 2 білих яйця, поцяткованих темними плямами. Насиджують самиці, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.
- ↑ BirdLife International (2016). Cacicus uropygialis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 вересня 2022.
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
- South American Classification Committee (SACC) (2003): Proposal #73 – Split Cacicus microrhynchus from C. uropygialis.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |