Кукавка смугаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Cacomantis sonneratii)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кукавка смугаста


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Кукавка (Cacomantis)
Вид: Кукавка смугаста
Cacomantis sonneratii
(Latham, 1790)[2]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Cuculus sonneratii Latham, 1790
Penthoceryx sonneratii (Latham, 1790)
Посилання
Вікісховище: Cacomantis sonneratii
Віківиди: Cacomantis sonneratii
EOL: 914635
ITIS: 554690
МСОП: 22683917
NCBI: 1463617

Ку́кавка смугаста[3] (Cacomantis sonneratii) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Вид названий на честь французького натураліста П'єра Соннера[en][4].

Смугаста кукавка
Смугаста кукавка
Смугаста кукавка

Довжина птаха становить 22-24 см[5]. Верхня частина голови і верхня частина тіла іржасто-коричневі, поцятковані темно-коричневими смугами. Над очима широкі білуваті "брови", які ідуть до шиї з боків. Крила темні, хвіст іржасто-коричневий, поцяткований темними смужками. На кінці хвоста чорна смуга, кінчики стернових пер білі. Нижня частина тіла білувата, поцяткована поперечними чорними смужками. Райдужки жовті, дзьоб чорний, знизу біля основи зеленувато-сірий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів пера на верхній частині тіла мають білі краї, нижня частина дзьоба бліда[6][7]. Голос — серія пронизливих посвистів «пі-пі-пью-пью»[8].

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[9]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Смугасті кукавки мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, на Філіппінах і Шрі-Ланці. Вони живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах, в рідколіссях і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами, яких збирають з рослинності або ловлять в польоті. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Мумбаї він триває з лютого по серпень, в Ассамі з квітня по серпень, в Східних Гатах протягом всього року, на Малайському півострові з січня по травень[10]. Смугасті кукавки, як і багато інших зозуль, вони практикують гніздовий паразитизм. Вони відкладають свої яйця в гнізда інших птахів, зокрема чорнокрилих йор[11], червоногузих бюльбюлів, зеленоспинних югин, пломенистих личинкоїдів і тимелій-темнодзьобів[12][13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Cacomantis sonneratii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 серпня 2022
  2. Latham, John (1790). Index Ornithologicus, Sive Systema Ornithologiae: Complectens Avium Divisionem In Classes, Ordines, Genera, Species, Ipsarumque Varietates (Latin) . Т. 1. London: Leigh & Sotheby. с. 215.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 359. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  5. Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 227.
  6. Blanford WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Т. 3. Taylor and Francis, London. с. 219—220.
  7. Baker, ECS (1927). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Т. 4 (вид. 2nd). Taylor and Francis, London. с. 157—160.
  8. Payne, Robert B. (2005). The cuckoos. Oxford University Press. с. 430—433. ISBN 0-19-850213-3.
  9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 жовтня 2022.
  10. Ali, S; S D Ripley (1981). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 3 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 215—217.
  11. Neelakantan, KK (1969). The Baybanded Cuckoo in North Kerala. Newsletter for Birdwatchers. 9 (12): 3.
  12. Harrison, CJO (1969). The identification of the eggs of the smaller Indian Cuckoos. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 66 (3): 478—488.
  13. Abdulali, Humayun (1943). The eggs of the Indian Bay-Banded Cuckoo (Penthoceryx sonneratii). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 44 (1): 122.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.