Callosciurus pygerythrus
| Callosciurus pygerythrus | |
|---|---|
_Nagarjun.jpg)
| |
| Ліс Нагарджун, Катманду, Непал | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Callosciurus |
| Вид: | C. pygerythrus
|
| Біноміальна назва | |
| Callosciurus pygerythrus (I. Geoffroy, 1832)
| |
| Підвиди | |
| |
| |
Callosciurus pygerythrus — вид гризунів родини Sciuridae. Мешкає на півдні Азії (Бангладеш, Китай, Індія, М'янма, Непал). Зареєстрований на висотах від 0 до 1560 метрів[1]. Цей денний вид зустрічається у вічнозелених і напіввічнозелених лісах і узліссях і деградованих територіях, що походять від них, включаючи сади, перелоги і плантації[1].
Довжина голови й тулуба становить від 19 до 23 сантиметрів, хвіст — від 11 до 22 сантиметрів і тому трохи коротший за іншу частину тіла; маса від 230 до 300 грамів. Задня лапка має довжину від 43 до 48 міліметрів, вухо досягає довжини від 17 до 20 міліметрів[2]. Шерсть на спині темно-оливково-коричнева, низ може варіюватися від блакитно-сірого до кремово-білого або піщано-помаранчевого. В області стегна є блідо-червона або вохриста пляма. Хвіст сірий з чорним кінчиком, передні кінцівки і всі лапи більш сірі, ніж спина[2]. Забарвлення змінюється залежно від сезону, шерсть світліша з чіткою плямою на стегнах у вологий літній сезон і темніша без плями взимку[3].
Харчується квітами, плодами, корою, насінням, листям, комахами та лишайниками, іноді м'ясом хребетних[1]. Зазвичай живе поодинці, але також зустрічається парами. Активна протягом дня. Гніздиться в дуплах дерев і заводить дитинчат один раз на рік, середній виводок складається з трьох-чотирьох дитинчат[2].
- ↑ а б в г Duckworth, J.W. (2016). Callosciurus pygerythrus. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T3604A22253451. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T3604A22253451.en. Процитовано 17.11.2021.
- ↑ а б в Robert S. Hoffmann, Andrew T. Smith: Irrawaddy Squirrel. In: Andrew T. Smith, Yan Xie: A Guide to the Mammals of China. Princeton University Press, Princeton NJ 2008, ISBN 978-0-691-09984-2, P. 184.
- ↑ Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore MD 2012; P. 150–151. ISBN 978-1-4214-0469-1