Перейти до вмісту

Carex aquatilis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Carex aquatilis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Осока (Carex)
Підрід: Carex subg. Carex
Секція: Carex sect. Phacocystis
Вид:
C. aquatilis
Біноміальна назва
Carex aquatilis

Carex aquatilis — багаторічна трав'яниста рослина родини осокові (Cyperaceae), поширена в холодних регіонах північної півкулі: Північній Америці, північній Європі та північній Азії. Етимологія: лат. aquatilis — «водний»[1].

Рослини не ростуть у щільних пучках. Кореневища далеко-повзучі; корені червоно-бурі, товщиною до 2 мм, сильно розгалужені; луски оранжево- або червоно-коричневі, стійкі. Квіткові стебла 20–110(150) см, гладкі але грубі нижче суцвіть, трикутні. Листя: базальні піхви червоно-коричневого або коричневого кольору; пластини 15–130 см × 2.5–5(8) мм, гладкі, блискучі, темно-зелені або жовтувато-зелені. Суцвіття від 1/6 до 1/3 довжини стебла; приквітки листоподібні. Чоловічі й жіночі колоски різні й розміщені розділено, є 1–4 і 3–5 жіночих колосків. Жіночі колоски 40–70 мм завдовжки, густоквіті з короткими квітконіжками; вони стоять вертикально і перекривають одне одного. Приквітки жіночих квітів від фіолетового до мідного забарвлення. Сім'янки не стиснуті, блискучі, довжиною від 2 до 3 мм.

Поширення

[ред. | ред. код]

Північна Америка: Сен-П'єр і Мікелон, Канада, США, пд. Ґренландія; Азія: Сибір і Далекий Схід; Європа: Велика Британія, Естонія, Латвія, Литва, Росія, Білорусь, Фінляндія, Німеччина, Ірландія, Нідерланди, Норвегія, Швеція. Інтродукція: о. Південна Джорджія.

Населяє болотисті місця, вологу тундру, вологі луки, мілководдя по берегах, альпійські луки; на висотах 0–3000 м. Зростає на кислих, вапняних і нейтральних субстратах.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 2 листопада 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]