Cephalota chiloleuca
| Cephalota chiloleuca | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cephalota chiloleuca Fischer von Waldheim, 1820 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| • Cephalota marcens (Zoubkoff, 1833) • Cephalota circumpicta (Chaudoir, 1861) • Cephalota circumscripta (Chaudoir, 1861) [nec Fischer, 1828] • Cephalota mniszechi (W.horn, 1891) [nec J.Thomson, 1856] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Cephalota chiloleuca — вид жуків-турунів з підродини скакунів. Субаридний західно-палеарктичний вид.
Росія (південь Середнього Сибіру, Бурятія, Тува, Забайкалля); Росія (південь і центр європейської частини, Кавказ, південь Західного і Середнього Сибіру, Алтай-Саянський регіон, Середній Сибір, Забайкалля); Східна Європа (Болгарія, Угорщина, Молдова, Румунія, Україна), Туреччина, Казахстан, Монголія, Північно-Західний та Південно-Західний Китай. Довжина тіла імаго близько 1 см. У Бурятії мешкає на полиново-типчаково-ковиловому степу і на солончаках і берегах солоних озер[1][2][3].
- ↑ Жуки-жужелицы (Coleoptera, Carabidae) Бурятии / Л. Ц. Хобракова и др.; отв. ред. К. В. Макаров, Л. Л. Убугунов; Рос. акад. наук, Сиб. отд-ние; Институт общей и экспериментальной биологи СО РАН. — Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2014. — 380 с. ISBN 978-5-7925-0410-3 (рос.)
- ↑ Лафер Г.Ш. 1989: Подсемейство Cicindelinae — скакуны // Определитель насекомых Дальнего Востока СССР. Т. III. Жесткокрылые, или жуки. Ч. 1 / под общ. ред. П. А. Лера. — Л. : Наука, 1989. — С. 95-97. — 572 с. — 3 150 екз. — ISBN 5-02-025623-4.
- ↑ Поширення і систематика (англ.). Сайт «Carabidae of the World» (carabidae.pro). Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 1 жовтня 2016.
- Берлов Олег. Зображення (рос.). Сайт ЗІН РАН (zin.ru). Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 22 липня 2020.