Chrysospalax villosus
| Chrysospalax villosus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Тенрекоподібні (Afrosoricida) |
| Родина: | Златокротові (Chrysochloridae) |
| Рід: | Chrysospalax |
| Вид: | C. villosus
|
| Біноміальна назва | |
| Chrysospalax villosus (A. Smith, 1833)
| |
| Підвии | |
|
Chrysospalax villosus dobsoni | |
| |
| Ареал | |
Chrysospalax villosus — вид ссавців, які живуть переважно під землею. Вони мають блискучу густу шерсть і обтічний безформний вигляд. У них немає видимих очей і вух; насправді вони сліпі — малі очі вкриті волохатою шкірою. Вуха малі й заховані в шерсті тварини[2].
Chrysospalax villosus, як правило, більший за більшість інших видів златокротів, його загальна довжина становить 120–175 міліметрів, а маса 90–160 грамів. У регіоні Трансвааль, який пов’язаний із землею на північ від сучасної річки Ваал у Південній Африці, самці мали середню масу 105 грамів, а самиці – від 65 до 142 грамів. Характерно, що він має грубу та довгу шерсть[2] з волосками довжиною 18–20 міліметрів на спині. Глянцеві окремі волоски покривної шерсті на середній частині спини шиферово-сірі біля основи з червонувато-коричневими до коричневих на кінчику. Нижня шерсть шерстиста і сіра. Кігті третього пальця на передніх лапах потужні, мають довжину близько 1,6 см і ширину біля основи 4 міліметри[2].
Chrysospalax villosus — ендемік ПАР і має поширення, яке характерно розрізняється з записами в ряді провінцій, включаючи Східний Кейп, Квазулу Натал, Гаутенг і Мпумаланга. Записано від крайніх східних частин Капської провінції через південний і центральний Квазулу-Натал до південно-східного Гаутенгу.
Через рідкість і прихований спосіб життя, дуже мало відомо про його точну поведінку. Він живе в основному під землею в коротких системах тунелів, які він сам викопав, розкопки яких розташовані позаду та збоку від відкритих входів. Над землею різноманітні марковані стежки з'єднують входи до зон годівлі. Іноді тварина створює нори довжиною всього від 30 до 70 см з двома входами з боків цих доріжок. Ймовірно, вони служать схованками, тому що шорсткошерстий сліпак зникає під землею при найменших ознаках небезпеки. Попри свою сліпоту, він чудово орієнтується на поверхні, і тварина може з великою точністю знаходити входи. Імовірно, він орієнтується за допомогою звукових хвиль в діапазоні низьких частот і сейсмічних хвиль, для чого служить колосально збільшений молоточок в середньому вусі[3]. Більшість активності відбувається вночі. Вид часто залишає нору після сильних опадів і відправляється на пошуки їжі. Іноді він риє землю своєю шкірястою подушечкою носа, залишаючи за собою характерні сліди копання. Бажаною здобиччю є безхребетні, такі як дощові черв'яки та комахи. Інформація про розмноження відсутня. Вагітні самиці описані лише як такі, що несуть два плоди, але більша інформація відсутня[4][5][6][7][8].
- ↑ Bronner, G. (2015). Chrysospalax villosus. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T4829A21290416. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-2.RLTS.T4829A21290416.en. Процитовано 12.11.2021.
- ↑ а б в Skinner, John D.; Chimimba, Christian T. (2005). The mammals of the southern african subregion (вид. third revised). Cambridge: Cambridge university press. ISBN 0521844185.
- ↑ Matthew J. Mason: Bone conduction and seismic sensitivity in golden moles (Chrysochloridae). Journal of Zoology 260, 2003, P. 405–413
- ↑ R. F. Lawrence: A new Parasitic Mite from the Golden Mole. Journal of Zoology 114 (3), 1944, 302–306
- ↑ Gary N. Bronner: Chrysospalax villosus Rough-haired Golden-mole. In: Jonathan Kingdon, David Happold, Michael Hoffmann, Thomas Butynski, Meredith Happold und Jan Kalina (Hrsg.): Mammals of Africa Volume I. Introductory Chapters and Afrotheria. Bloomsbury, London, 2013, P. 248–250
- ↑ Gary N. Bronner und Nigel C. Bennett: Chrysospalax villosus (A. Smith, 1833) – Rough-haired golden mole. In: John D. Skinner und Christian T. Chimimba (ред.): The Mammals of the Southern African Subregion. Cambridge University Press, 2005, P. 4–5
- ↑ Sarita Maree, Nigel C. Bennett und Gary N. Bronner: Species Profile: The rough-haired golden mole Chryospalax villosus. Afrotherian Conservation 3, 2005, P. 2–3
- ↑ William A. Taylor, Samantha Mynhardt und Sarita Maree: Chrysochloridae (Golden moles). In: Don E. Wilson und Russell A. Mittermeier (ред.): Handbook of the Mammals of the World. Volume 8: Insectivores, Sloths and Colugos. Lynx Edicions, Barcelona 2018, P. 180–203 (P. 201–202) ISBN 978-84-16728-08-4
|