Compsolixus
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Compsolixus | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Lixus albomarginatus Boheman, 1842.
Північ Іспанії | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Compsolíxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6—23 мм.[1]. Основні ознаки:
- кігтики при основі зрослися;
- вершина кожного з надкрил окремо видовжена, загострена і трохи виступає за вершину черевця;
- очі не виступають за контури голови;
- надкрила без поперечних світлих перев'яззів, але по боках із різко вираженою світлою поздовжньою смугою, яка займає три крайніх проміжки між крапковими рядами (це, ймовірно, дало підстави для назви підроду: лат. compsus — прикрашений);
- черевце знизу густо вкрите волосками, але без густих косих плям по боках.
Фото видів цього під роду див. на[2].
Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів[3] рослинами-господарями слугують різні види з родин Капустяні та Резедові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.
Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його західної та центральної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду мешкають в Україні[4]. У одного з них крізь Україну проходить західна межа ареалу (див. нижче).
Наводимо перелік 27 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:
- Lixus albomarginatus Boheman, 1842 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Ірак, Туреччина, Іран, Середня Азія, Казахстан, Західний Сибір
- Lixus anguinus (Linnaeus, 1767) — Південна Європа, Північна Африка, Іран, Сирія, Туреччина
- Lixus ascanii (Linnaeus) — Південна Європа, Північна Африка, Сирія, Іран, Туреччина, Північно-Західний Китай
- Lixus brevipennis Ruter, 1939 — Франція
- Lixus castellanus Chevrolat, 1866 — Іспанія, Північна Африка
- Lixus cheiranthi Wollaston, 1854 — Мадейра
- Lixus circumcinctus Boheman, 1835 — Закавказзя, Іран, Туреччина
- Lixus cruciferae Hoffmann, 1956 — Іспанія
- Lixus deserticola Hoffmann, 1957 — Марокко
- Lixus excelstts Faust, 1891 — Вірменія, Іран, Середня Азія
- Lixus fairmairei Faust, 1890 — Китай, Західний та Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія
- Lixus juncii Boheman, 1835 — Південна Європа (на схід до Болгарії), Північна Африка, Близький Схід, Туреччина
- Lixus linnei Faust, 1888 — Україна, Північний Кавказ, Казахстан Афганістан, Іран, Середня Азія
- Lixus meles Boheman, 1835 — Азербайджан, Казахстан
- Lixus morettiae Voss, 1963 — Єгипет, Афротропіка
- Lixus nubianus Capiomont, 1875 — Греція, Північна Африка, Ізраїль, Іран
- Lixus ochraceus Boheman, 1842 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Корея, Китай
- Lixus pinkeri Voss, 1965 — Канарські острови
- Lixus repletus Smreczynski, 1968 — Єгипет
- Lixus reymondi Hoffmann. 1954 — Марокко
- Lixus smirnoffi (Hoffmann, 1962) — Марокко
- Lixus talamellii Colonnelli, 2009 — Арабські Емірати
- Lixus tenuipes Petri, 1914 — Алжир
- Lixus turkestanicus Faust, 1883 — Середня Азія
- Lixus vaulogeri Hustache, 1938 — Алжир
- Lixus vectiformis Wollaston, 1854 — Мадейра
- Lixus zaitzevi Petri. 1906 — Середня Азія
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Volovnik S.V. On biology of Lixus albomarginatus Boh. (Col., Curculionidae) // Anz. Shadlingskunde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1996. — Bd. 69. — H. 2. — S. 40. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf15.htm [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Gültekin, L.& Fremuth J. : Lixini, p. 465 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.