Перейти до вмісту

Copiapoa cinerea

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Copiapoa cinerea
укр. Коп'япоа попеляста
Коп'япоа цинерея

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Notocacteae
Рід: Коп'япоа (Copiapoa)
Вид: Коп'япоа попеляста
Copiapoa cinerea
(Phil.) Britton & Rose, 1922
Посилання
Вікісховище: Category:Copiapoa cinerea
Віківиди: Copiapoa cinerea
EOL: 518841
IPNI: 65010-2
МСОП: 152039
The Plant List: kew-2735933

Copiapoa cinerea (укр. Коп'япоа попеляста, Коп'япоа цинерея[1]; синоніми: Copiapoa melanohystrix, Copiapoa columna-alba, Copiapoa albispina, Echinocactus cinereus, Copiapoa de Philippi) — вид сукулентних рослин з роду коп'япоа (Copiapoa) родини кактусових.

Ареал

[ред. | ред. код]
Copiapoa cinerea ssp. columna-alba
ssp. purpurea

Північ Чилі (провінція Антофагаста). Цей вид копіапої був виявлений Філіппі в 1854 році в Хуесо Парад, вглиб материка від Тальталя і вперше описаний ним в 1860 році як Echinocactus cinereus. Це дуже витривала до посухи рослина. У районі, де вони ростуть дуже мало дощів, але часті прибережні тумани забезпечують значну частину їхніх потреб у воді.

Морфологічний опис

[ред. | ред. код]

Стебло сірувате з щільним білим восковим нальотом, циліндричне, на батьківщині досягає 1 м заввишки, до 15 см в діаметрі. Ребер 15-30, з поглибленнями між ареолами. Радіальні колючки 1-7, до 2 см довжиною, центральні — 1-2, до 3 см завдовжки. Всі колючки чорні, шилоподібні, з товстою основою.

Квітки жовті, з чорнуватими краями пелюсток і рожевою маточкою, 3,5 см довжиною і діаметром. Зав'язь гола, вона має потребу у великій кількості сонячного світла, щоб цвісти.

Плоди від 1,5 до 2 см у довжину. Насіння блискуче, чорне. Розмноження насінням. Для прискорення росту використовують щеплення.

Охоронні заходи

[ред. | ред. код]

Copiapoa cinerea входить до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи видів, з найменшим ризиком (LC).

Утримання

[ред. | ред. код]

Цей надзвичайно повільно зростаючий кактус потребує захисту від надмірного тепла та сонця влітку. Регулярні поливи влітку, але ґрунтова суміш має просохнути між поливами, потребує хорошого дренажу. Сухе та тепле утримання взимку (температура не нижче 10 °C.), щоб уникнути гниття.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мария Тереза Делла Беффа. Кактусы и другие суккуленты: Справочник — М. ООО «Издательство АСТ», 2003.-335 с. ISBN 5-17-016773-3 (рос.)
  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
  • Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл», 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)
  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]