Cryptochloris wintoni
| Cryptochloris wintoni | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Тенрекоподібні (Afrosoricida) |
| Родина: | Златокротові (Chrysochloridae) |
| Рід: | Cryptochloris |
| Вид: | C. wintoni
|
| Біноміальна назва | |
| Cryptochloris wintoni (Broom, 1907)
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми | |
|
Cryptochloris zyli wintoni | |
Cryptochloris wintoni — вид ссавців родини Chrysochloridae. Це ендемік ПАР. Його природні місця проживання — субтропічні сухі чагарники, чагарникова рослинність середземноморського типу та піщані береги. Йому загрожує знищення середовища існування, і він перебуває під «критичною загрозою зникнення». Він був названий на честь британського зоолога Вільяма Едварда де Вінтона[2].
Після спостереження в 1937 році за золотом кротом Де Вінтона не спостерігали понад 86 років, аж до його повторного відкриття в 2023 році[3].
Зовнішнім виглядом Cryptochloris wintoni нагадує Eremitalpa granti. Верхня частина тіла має коротку густу шерсть шиферно-сірого кольору з жовтуватим відтінком. Окремі волоски мають сіру основу, білуваті стрижні та світло-коричневі кінчики. Лице, щоки та губи мають більш інтенсивний жовтуватий відтінок. Нижня частина тіла більш бліда, ніж верхня частина, окремі волоски мають білі кінчики. Кіготь на третьому пальці на передній частині лапи має довжину близько 10,5 мм і ширину біля основи 4 мм. Другий кіготь трохи коротший, а перший ще коротший, утворюючи загострений інструмент для копання[4].
- ↑ Bronner, G. (2015). Cryptochloris wintoni. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T5748A21287143. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-2.RLTS.T5748A21287143.en. Процитовано 11.11.2021.
- ↑ The mammals of the southern African subregion. Choice Reviews Online. 44 (01): 44–0035-44-0035. 2006. doi:10.5860/choice.44-0035. ISSN 0009-4978.
- ↑ Mynhardt, Samantha; Matthew, Esther; le Roux, Jean Pierre; Little, Ian; Bloomer, Paulette; Theron, Cobus (2023). Environmental DNA from soil reveals the presence of a "lost" Afrotherian species. Biodiversity and Conservation (англ.). doi:10.1007/s10531-023-02728-2. ISSN 1572-9710.
- ↑ Jonathan Kingdon; David Happold; Thomas Butynsmmmmki; Michael Hoffmann; Meredith Happold; Jan Kalina (2013). Mammals of Africa. A&C Black. с. 250—251. ISBN 978-1-4081-8996-2.
|