Перейти до вмісту

Cryptochloris zyli

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Cryptochloris zyli
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Тенрекоподібні (Afrosoricida)
Родина: Златокротові (Chrysochloridae)
Рід: Cryptochloris
Вид:
C. zyli
Біноміальна назва
Cryptochloris zyli
Shortridge & Carter, 1938
Ареал

Cryptochloris zyli — це златокріт, ендемік Західно-Капської провінції, ПАР. Він занесений до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, через втрату середовища існування. Златокроти — стародавня група ссавців, які живуть переважно під землею. Вони мають блискучу шерсть із густого хутра та обтічний, безформний вигляд. У них немає видимих ​​очей і вух; насправді вони сліпі — маленькі очі покриті волохатою шкірою. Вуха малі й заховані в шерсті тварини[2].

Златокріт Ван Зіля має довжину близько 80–90 мм і важить близько 20–30 г. На обличчі є білі плями. Хутро на спині коротке і щільне, темно-свинцево-сірого кольору, нижній шар хутра блідо-сірий. Нижня частина має рівномірний сірий колір. Кіготь на третьому пальці на передній частині лапи має довжину близько 10 мм і ширину біля основи 4 мм. Перший і другий кігті трохи коротші, утворюючи загострений інструмент для копання[2].

Екологія

[ред. | ред. код]

Мешкає в прибережному поясі дюн і прилеглих піщаних ділянках. Народжується зазвичай двоє дитинчат, іноді одне. Златокріт Ван Зіля харчується різними безхребетними, а також безногими ящірками, які виростають в довжину близько 20 см. Дитинчата золотих кротів народжуються в порослій травою порожнині в землі. Зазвичай вони риють свої тунелі прямо під землею[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bronner, G. (2015). Cryptochloris zyli. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T5749A21286235. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-2.RLTS.T5749A21286235.en. Процитовано 19.11.2021.
  2. а б в Jonathan Kingdon; David Happold; Thomas Butynski; Michael Hoffmann; Meredith Happold; Jan Kalina (2013). Mammals of Africa. A&C Black. с. 250—252. ISBN 978-1-4081-8996-2.