Cyrtopodion
| Cyrtopodion | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Cyrtopodion Fitzinger, 1834 | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Cyrtopodion — рід геконів родини геконових (Gekkonidae). Станом на 2024 рік описано 25 видів[1]. Поширені в Західній і Південній Азії. Мешканці кам'янистих пустель, аридних передгір'їв та гір.
Дрібні та середнього розміру гекони загальною довжиною до 20 см, більшу половини якої складає хвіст. Зіниці вертикальні із зазубреними краями. Пальці довгі, викривлені, 2 або 3 останні фаланги стислі з боків й з'єднані один з одним під кутом. Преанальні та стегнові пори розвинені тільки у самців. Преанальних пор не більше 10, вони не відокремлені проміжком від стегнових і розташовані майже по прямій лінії[2].
Тулуб зверху та з боків вкритий однорідною, більш-менш зернистою дрібною лускою, між якою в деяких видів розташовані великі, часто опуклі й ребристі луски або горбки. Голова зверху вкрита численними дрібними, округлими, злегка опуклими лусочками. Довжина шва між першою парою нижньощелепних щитків більша, ніж довжини підборідного щитка[2].
Сегментація хвоста виражена добре. Пальці з боків не мають бахроми з рогових зубчиків. Знизу пальці вкриті одним рядом підпальцевих щитків, їх ширина помітно вужча, ніж ширина хвоста[2].
Основний фон забарвлення верхньої сторони тіла, як правило, світло-сірий або піщаний. Візерунок витриманий у темно-охристих та коричневих тонах і складається на спині з 4—7 поперечних темних смуг, на хвості — з 7—13 смуг[2].
Представники роду поширені в Західній, Центральній та Південно-Східній Азії[1][2][3].
Представники роду населяють кам'янисті пустелі й напівпустелі, аридні передгір'я та гори до висоти 3600 м н. р. м. Не уникають населених пунктів, часто мешкають у розвалинах, біля будівель та помешкань людини. Ведуть нічний і присмерковий спосіб життя. Удень ховаються серед каміння, у тріщинах скель та пустотах ґрунту. Активність залежить від особливостей місцевості та погодних умов. Активні з лютого по грудень. Окремі види при сприятливих умовах активні увесь рік[2].
Гекони роду Cyrtopodion належать до яйцекладних плазунів. Самиці відкладають, як правило, 1—2 яйця у травні — серпні. Зазвичай роблять 2 кладки за сезон[2].
Живиться різноманітними безхребетними, переважно комахами і павуками[2].
У 1984 році українським герпетологом Н. Н. Щербаком і російським герпетологом М. Л. Голубєвим із роду виділено ряд палеарктичних видів геконів у два нових роди Tenuidactylus і Gymnodactylus[2][4][5].
Станом на 2024 рік описано 25 видів. З них 20 видів (80 %) ендемічні [1][3]:
- Cyrtopodion agamuroides
- Cyrtopodion agamuroides
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion brevipes
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion gastrophole
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion indusoani
- Cyrtopodion kachhensis
- Cyrtopodion kiabii
- Cyrtopodion kirmanensis
- Cyrtopodion kohsulaimanai
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion medogensis
- Cyrtopodion montiumsalsorum
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion potoharensis
- Cyrtopodion rhodocaudus
- Cyrtopodion rohtasfortai
- Cyrtopodion scaber
- Cyrtopodion baigii
- Cyrtopodion vindhya
- Cyrtopodion watsoni
- ↑ а б в The Reptile Database: Tenuidactylus
- ↑ а б в г д е ж и к Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 185—208)
- ↑ а б RepFocus: Cyrtopodion
- ↑ Щербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984. — № 2 — С. 50—56
- ↑ Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 37)
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 37). — ISBN 5-98092-007-2
- Щербак Н. Н., Голубев М. Л. О родовой принадлежности и внутривидовой структуре палеарктических голопалых геконов (Reptilia, Gekkonidae, Tenuidactylus gen. n.). — Вестник зоологии. — 1984. — № 2. — С. 50—56
- Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 185—208)
- Rösler, H. 2000 Die postanale Beschuppung bei Cyrtodactylus GRAY 1827 und Cyrtopodion FITZINGER 1843 - funktionelle und taxonomische Aspekte (Sauria: Gekkonidae). Gekkota 2: 154-207
