Dipodomys spectabilis
| Dipodomys spectabilis | |
|---|---|
_(6216710527).jpg)
| |
| Drawing by Louis Agassiz Fuertes | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Гетеромісові (Heteromyidae) |
| Рід: | Dipodomys |
| Вид: | D. spectabilis
|
| Біноміальна назва | |
| Dipodomys spectabilis Merriam, 1890
| |
Dipodomys spectabilis — вид гризунів родини Heteromyidae[2]. Він зустрічається в посушливих середовищах на південному заході Сполучених Штатів і Мексики, де вдень живе в норі, а вночі добуває насіння та рослинний матеріал[1].
Dipodomys spectabilis може досягати довжини приблизно 34 см. Спинна поверхня вохристо-коричневого кольору з деякими чорними кінчиками волосків, а нижня частина біла. Найвідмітнішою характеристикою виду є пухнастий хвіст із чорною смугою та білим кінчиком, який розмахується, як прапор. Задні лапи кенгурового щура набагато довші за передні, а пересування здійснюється за допомогою стрибків.
Dipodomys spectabilis веде нічний спосіб життя і проводить день у складно виритій норі. На поверхні утворюється характерний горбок, коли тварина риє та ремонтує тунелі, видаляє стару підстилку, зіпсовану їжу та лушпиння насіння. Викопаний матеріал викидається з одного з кількох входів, і з часом утворюється курган. Спостереження за новозбудованою системою тунелів показали, що курган діаметром 3 м і висотою 40 см був створений приблизно за два роки, і що в кожній системі нір живе один екземпляр[3]. Perognathus flavus іноді ділить нору з D. spectabilis[4].
Вид харчується насінням та іншими частинами рослин, особливо насінням трав у формі цілих головок насіння. Він зберігає надлишки їжі у своїй норі та є найстараннішим накопичувачем серед Dipodomys У дослідженні, де щури були оснащені обладнанням для радіостеження, особини мали домашній діапазон близько 450 м2, який трохи перекривався з сусідами. Тварини вилізали зі своїх нір незабаром після заходу сонця та швидко мчали до місць годівлі, шукали їжу протягом двох-трьох годин, а потім спішили назад у свою нору, де й залишилися. Ще один спалах активності стався за пару годин до світанку. Харчові продукти, зібрані та перенесені в защічні мішечки, були головками насіння та пучками трави, і зберігалися шарами в норі в камерах діаметром до 25 см[5].
- ↑ а б Timm, R.; Álvarez-Castañeda, S.T.; Frey, J.; Lacher, T. (2019). Dipodomys spectabilis. IUCN Red List of Threatened Species. 2019: e.T6693A22229212. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-3.RLTS.T6693A22229212.en. Процитовано 17.11.2021.
- ↑ Patton, J.L. (2005). "Family Heteromyidae". In Wilson, D.E.; Reeder, D.M (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. p. 848. ISBN 978-0-8018-8221-0.
- ↑ Best, Troy L. (1972). Mound Development by a Pioneer Population of the Banner-Tailed Kangaroo Rat, Dipodomys spectabilis baileyi Goldman, in Eastern New Mexico. American Midland Naturalist. 87 (1): 201—206. doi:10.2307/2423893. JSTOR 2423893.
- ↑ Best, Troy L.; Skupski, Marian P. (1994). Perognathus flavus. Mammalian Species (471): 1—10. doi:10.2307/3504251. JSTOR 3504251. S2CID 253918292.
- ↑ Schroder, Gene D. (1979). Foraging Behavior and Home Range Utilization of the Bannertial Kangaroo Rat (Dipodomys Spectabilis). Ecology. 60 (4): 657—665. doi:10.2307/1936601. JSTOR 1536601.
|