Перейти до вмісту

Енолаза-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ENO1)
Енолаза-1
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи ENO1, ENO1L1, MPB1, NNE, PPH, HEL-S-17, enolase 1
Зовнішні ІД OMIM: 172430 MGI: 95393 HomoloGene: 134343 GeneCards: ENO1
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_001201483
NM_001428
NM_001353346
NM_023119
NM_001379127
NM_001379128
RefSeq (білок)
NP_001188412
NP_001419
NP_001340275
NP_001366056
NP_001366057
NP_075608
NP_001020559
Локус (UCSC) Хр. 1: 8.86 – 8.88 Mb Хр. 4: 150.32 – 150.33 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

Енолаза-1 (англ. Enolase 1) – білок, який кодується геном ENO1, розташованим у людей на короткому плечі 1-ї хромосоми. [3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 434 амінокислот, а молекулярна маса — 47 169[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MSILKIHAREIFDSRGNPTVEVDLFTSKGLFRAAVPSGASTGIYEALELR
DNDKTRYMGKGVSKAVEHINKTIAPALVSKKLNVTEQEKIDKLMIEMDGT
ENKSKFGANAILGVSLAVCKAGAVEKGVPLYRHIADLAGNSEVILPVPAF
NVINGGSHAGNKLAMQEFMILPVGAANFREAMRIGAEVYHNLKNVIKEKY
GKDATNVGDEGGFAPNILENKEGLELLKTAIGKAGYTDKVVIGMDVAASE
FFRSGKYDLDFKSPDDPSRYISPDQLADLYKSFIKDYPVVSIEDPFDQDD
WGAWQKFTASAGIQVVGDDLTVTNPKRIAKAVNEKSCNCLLLKVNQIGSV
TESLQACKLAQANGWGVMVSHRSGETEDTFIADLVVGLCTGQIKTGAPCR
SERLAKYNQLLRIEEELGSKAKFAGRNFRNPLAK

Цей білок за функціями належить до репресорів, ліаз. Задіяний у таких біологічних процесах як гліколіз, транскрипція, регуляція транскрипції, активація плазміногену. Білок має сайт для зв'язування з іонами металів, ДНК, іоном магнію. Локалізований у клітинній мембрані, цитоплазмі, ядрі, мембрані.

Література

[ред. | ред. код]
  • Giallongo A., Feo S., Moore R., Croce C.M., Showe L.C. (1986). Molecular cloning and nucleotide sequence of a full-length cDNA for human alpha enolase. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 83: 6741—6745. PMID 3529090 DOI:10.1073/pnas.83.18.6741
  • Ray R., Miller D.M. (1991). Cloning and characterization of a human c-myc promoter-binding protein. Mol. Cell. Biol. 11: 2154—2161. PMID 2005901 DOI:10.1128/MCB.11.4.2154
  • Walter M., Berg H., Leidenberger F.A., Schweppe K.W., Northemann W. (1995). Autoreactive epitopes within the human alpha-enolase and their recognition by sera from patients with endometriosis. J. Autoimmun. 8: 931—945. PMID 8824716 DOI:10.1016/S0896-8411(95)80027-1
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Onyango P., Lubyova B., Gardellin P., Kurzbauer R., Weith A. (1998). Molecular cloning and expression analysis of five novel genes in chromosome 1p36. Genomics. 50: 187—198. PMID 9653645 DOI:10.1006/geno.1997.5186
  • Sugahara T., Nakajima H., Shirahata S., Murakami H. (1992). Purification and characterization of immunoglobulin production stimulating factor-II beta derived from Namalwa cells. Cytotechnology. 10: 137—146. PMID 1369209 DOI:10.1007/BF00570890

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:3350 (англ.) . Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 30 січня 2017.
  4. UniProt, P06733 (англ.) . Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 30 січня 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]