EgyptSat-1

КА «EgyptSat-1»
КА «EgyptSat-1»
Основні параметри
NORAD ID (TLE)	[http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraftDisplay.do?id=2007-012A 2007-012A 2007-012A] ([http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/spacecraftDisplay.do?id=2007-012A 2007-012A мапа])
Виготівник	Україна, «Південмаш»
Оператор	Єгипет
Тип апарата	ДЗЗ
Штучний супутник	Землі
Дата запуску	17 квітня 2007
Ракета-носій	«Дніпро» Україна
Космодром	Байконур Казахстан
Технічні параметри
Маса	157 кг
Розміри	2,35х2,36х1,57 м
Час активного існування	5 років (теоретично); 3 роки на практиці
Орбітальні дані
Тип орбіти	Сонячно-синхронна
Нахил орбіти	98,09°
Прилади
Головні прилади	МСУ, ССІД
Роздільна здатність	7,8 м

EgyptSat-1 — штучний супутник Землі оптико-електронного спостереження, виготовлений КБ «Південне» на замовлення Єгипту. Перший єгипетський супутник дистанційного зондування Землі.

23 жовтня 2010 National Authority for Remote Sensing and Space Sciences повідомило, що зв'язок з апаратом було втрачено ще в липні 2010.^[1]^[2]^[3]

Конкурс

Право на виготовлення супутника КБ «Південне» виграло на Міжнародному тендері 2001. Окрім України, в конкурсі брали участь Велика Британія, Російська Федерація, Південна Корея, Італія.

Опис

Апарат належить до класу малих космічних апаратів: маса 157 кг, з яких частка корисного навантаження (дослідницька апаратура, засоби орієнтації, зв'язку тощо) 49 кг. Його розміри (в робочому положенні на орбіті): 2,35х2,36х1,57 м. Серед приладів, що розташовані на борту апарату, — багатозональні скануючий пристрій^[4] і сканер середнього інфрачервоного діапазону^[5]. Є також і техзасоби для передачі повідомлень електронної пошти.

Виробництво

Над виробництвом супутника підприємства України працювали майже п'ять років. Під керівництвом членкора НАН України Володимира Драновського, а потім — Олександра Макарова. Конструкцію спроєктували у КБ «Південне», а збирали апарат на Південному машинобудівному заводі.

Крім ДКБ «Південне», у створенні єгипетського космічного апарату брали участь також конструкторські організації, НДІ та підприємства з Харкова, Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Львова («Хартрон-Юком», «НДІ радіовимірювань», «Дніпрокосмос», «Хартрон-Аркос», «НИТКИ приладобудування», КБ «Арсенал», «Львівський центр Інституту космічних досліджень»).

EgyptSat став першою космічною системою, створеною виключно силами українських підприємств, що використовує тільки вітчизняні засоби наземного керування польотом супутника та приймання даних.

Вперше в Україні під час розроблення й виготовлення сонячних батарей космічного призначення для «EgyptSat-1» і платформи українського мікросупутника «Січ-2» було використано одноперехідні арсенід-галієві ФП на гетероструктурах із ККД ~19÷20 % стійкі до радіаційних, термоциклічних і електророзрядних факторів космічного польоту^[6]

Силами українських підприємств розроблена наземна станція для приймання інформації дистанційного зондування Землі з штучного супутника EgyptSat-1, яка установлена та експлуатується в Єгипті^[7].

Примітки

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 жовтня 2010. Процитовано 14 січня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Archived copy. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Archived copy. Архів оригіналу за 26 жовтня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Багатозональний скануючий пристрій МСУ. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 19 вересня 2011. [Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine.]
↑ Сканер середнього інфрачервоного діапазону. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 19 вересня 2011. [Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine.]
↑ Створення високоефективних систем електрозабезпечення космічних апаратів нового покоління. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 19 вересня 2011. [Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine.]
↑ Науково-дослідна лабораторія «Інформаційних технологій та інтелектуальних систем». Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 24 квітня 2022.

Джерела

Проєктування наземних інформаційних комплексів.
Львівський центр Інституту космічних досліджень [Архівовано 29 січня 2010 у Wayback Machine.]
Використання магнітометра системи навігації мікросупутника для вимірювань геомагнітного поля
Проблеми та перспективи вітчизняної космічної галузі (інтерв'ю з головою ДКАУ)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Планування роботи бортових систем космічних апаратів при використанні координатних методів управління
ПС-8,2:Станція призначена для приймання інформації ДЗЗ високої розподільчої здатності^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Див. також

Список українських космічних апаратів, виведених на навколоземну орбіту

Це незавершена стаття з космонавтики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Архівована копія. Архів оригіналу за 25 жовтня 2010. Процитовано 14 січня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[2] Archived copy. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[3] Archived copy. Архів оригіналу за 26 жовтня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[4] Багатозональний скануючий пристрій МСУ. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 19 вересня 2011. [Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine.]

[5] Сканер середнього інфрачервоного діапазону. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 19 вересня 2011. [Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine.]

[6] Створення високоефективних систем електрозабезпечення космічних апаратів нового покоління. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 19 вересня 2011. [Архівовано 2015-07-13 у Wayback Machine.]

[7] Науково-дослідна лабораторія «Інформаційних технологій та інтелектуальних систем». Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 24 квітня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]