Перейти до вмісту

Еласмотерій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Elasmotherium sibiricum)

Еласмотерій
Період існування: пізній міоцен—пізній плейстоцен, 7–0.039 млн р. т.
Реконструйований скелет E. caucasicum, Азовський музей історії, археології та палеонтології
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина: Носорогові (Rhinocerotidae)
Підродина: †Elasmotheriinae
Рід: †Еласмотерій (Elasmotherium)
Типовий вид
† Elasmotherium sibiricum
Інші види
  • † E. caucasicum
  • † E. chaprovicum
  • † E. peii
  • † E. primigenium
Приблизний ареал Elasmotherium
Синоніми
  • Stereoceros
  • Enigmatherium
  • E. fischeri = E. sibiricum
  • E. inexpectatum = E. caucasicum
Вікісховище: Elasmotherium

Еласмот́ерій[1] (Elasmotherium) — викопний рід великих носорогів, який мешкав у Східній Європі, Центральній Азії та Східній Азії від пізнього міоцену до пізнього плейстоцену, з наймолодшими надійними датами приблизно 39 000 років тому. Це був останній представник Elasmotheriinae, групи носорогів, окремої від Rhinocerotinae, що містить сучасних носорогів[2].

Опис

[ред. | ред. код]
Розміри еласмотерія (світло-сірий) у порівнянні з людиною за іншими носорогами

Еласмотерія зазвичай реконструюють як шерстисту тварину, на основі шерсті, притаманної його сучасникам та представникам мегафауни, таким як мамути та шерстисті носороги. Однак іноді його зображують голим, як сучасних носорогів. У 1948 році російський палеонтолог Валентин Теряєв припустив, що він був напівводним з куполоподібним рогом і нагадував бегемота, оскільки тварина мала чотири пальці на ногах, як у болотяного тапіра, а не три, як в інших носорогів, але відтоді було доведено, що Elasmotherium мав лише три функціональні пальці[3], і реконструкція Теряєва не привернула великої наукової уваги[4].

Відомі зразки E. sibiricum досягають до 4,5 м завдовжки, до 2,5 м у плечах, в той час як E. caucasicum досягає щонайменше 5 м в довжину тіла з оціночною масою 3,5—5 тонн[3][5], що робить Elasmotherium найбільшими носорогами четвертинного періоду[2]. Ноги були непарнокопитні, передні довші за задні, з трьома пальцями та рудиментарною п'ятою п'ястковою кісткою[6].

Ріг

[ред. | ред. код]
Сучасна художня реконструкція з відносно малим рогом

Традиційно вважається, що еласмотеріум мав кератиновий ріг, на що вказує круглий купол на лобі, з борознистою поверхнею глибиною 13 сантиметрів та окружністю 90 см. Борозни інтерпретуються як місця розташування кровоносних судин від тканин, що утворювали ріг[7][8].

У носорогів ріг не кріпиться до кістки, а росте з поверхні щільної шкірної тканини, створюючи кісткові нерівності та шорсткості[9]. Зовнішній шар ороговіває. Зі старінням шарів ріг втрачає діаметр через деградацію кератину під впливом ультрафіолету, висихання та природнього зношування. Однак відкладення меланіну та кальцію в центрі роблять кератин твердішим, що й надає рогу його характерної форми[9].

На спині, ймовірно, мав великий м'язовий горб, який, як вважається, підтримував важкий ріг[9].

Дослідження 2021 року демонструє, що черепний купол був досить крихким і погано підходив для підтримки великого рогу і більше вказував на менший ріг. Можливо купол міг функціонувати як своєрідна резонуюча камера, подібно до резонуючих камер у русінгорикса та у гребені гадрозавра[10].

Палеобіологія

[ред. | ред. код]
Художня реконструкція E. sibiricum у степовому середовищі

Дієта

[ред. | ред. код]

Сучасні гіпсодонтні копитні ссавці, як правило, пасуться на відкритих просторах[11], а гіпсодонтія, можливо, є адаптацією до жування жорсткої, волокнистої трави[12]. Зношеність зубів Elasmotherium подібна до такої у білого носорога[13]. Вони обидва тримають голову низько над землею, що вказує на схожий спосіб життя і здатність діставати лише до низько ростучих рослин[8]. Еласмотерій мав зуби, що постійно росли, що, як правило, властиво гризунам[14]. На таку фізіологію зубів могло вплинути витягування їжі з вологого, зернистого ґрунту. Тому вважаться, що вони могли мешкати як у тундростепі, так і на берегах річок, подібно до їхніх сучасників — мамонтів[4].

Рухливість

[ред. | ред. код]

Еласмотерій мав кінцівки, подібні до білого носорога, який бігає зі швидкістю 30 км/год, розвиваючи максимальну швидкість 40—45 км/год. Однак еласмотерії мали вдвічі більшу вагу — близько 5 т — і, відповідно, мали більш обмежену ходу і рухливість, і, ймовірно, досягали набагато меншої швидкості. Слони, що важать 2,5—11 т, не можуть розвивати швидкість понад 20 км/год[15].

Вимирання

[ред. | ред. код]

Раніше вважалося, що еласмотеріум вимер близько 200 000 років тому в результаті звичайного вимирання[2], але фрагменти черепа E. sibiricum з Павлодарської області Казахстану свідчать про його існування на Західносибірській рівнині близько 36 000—35 000 років тому[2]. Ізольовані рештки, датовані 50 000 роками тому, відомі з сибірських печер Смеловська і Батпак, ймовірно, затягнуті туди хижаком[16].

Цей час приблизно збігається з плейстоценовим вимиранням, під час якого вимерло багато видів ссавців з масою тіла понад 45 кілограмів. Це відбулося паралельно зі зміною клімату на більш прохолодний, що призвело до витіснення трав і злаків лишайниками та мохами, а також міграцією сучасних людей на цю територію[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Орфографічний словник української мови. Що таке еласмотерій. Словопедія. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 26.05.2019.
  2. ↑ а б в г д Kosintsev, Pavel; Mitchell, Kieren J.; Devièse, Thibaut; van der Plicht, Johannes; Kuitems, Margot; Petrova, Ekaterina; Tikhonov, Alexei; Higham, Thomas; Comeskey, Daniel (26 листопада 2018). Evolution and extinction of the giant rhinoceros Elasmotherium sibiricum sheds light on late Quaternary megafaunal extinctions. Nature Ecology & Evolution (англ.). 3 (1): 31—38. doi:10.1038/s41559-018-0722-0. ISSN 2397-334X.
  3. ↑ а б Zhegallo, V.; Kalandadze, N.; Shapovalov, A.; Bessudnova, Z.; Noskova, N.; Tesakova, E. (2005). On the fossil rhinoceros Elasmotherium (including the collections of the Russian Academy of Sciences) (PDF). Cranium. 22 (1): 17—40.
  4. ↑ а б Noskova, N.G. (2001). Elasmotherians – evolution, distribution and ecology. У Cavarretta, G.; Gioia, P.; Mussi, M. та ін. (ред.). The World of Elephants (PDF). Roma: Consiglio Nazionale delle Ricerche. с. 126—128. ISBN 978-88-8080-025-5.
  5. ↑ Schvyreva, A.K. (2016). Эласмотерии плейстоцена Евразии (PDF) (рос.). с. 103—105.
  6. ↑ Belyaeva, E.I. (1977). About the Hyroideum, Sternum and Metacarpale V Bones of Elasmotherium sibiricum Fischer (Rhinocerotidae) (PDF). Journal of the Palaeontological Society of India. 20: 10—15.
  7. ↑ Brandt, Alexander; Lockyer, Norman (1878). The Elasmotherium. Nature (англ.). 18 (458): 387—389. doi:10.1038/018387b0. ISSN 0028-0836.
  8. ↑ а б van der Made, Jan; Grube, René (2010). The rhinoceroses from Neumark-Nord and their nutrition. У Meller, Harald (ред.). Elefantenreich – Eine Fossilwelt in Europa (PDF). Halle/Saale. с. 382—394.
  9. ↑ а б в Hieronymus, Tobin (1 березня 2009). Osteological Correlates of Cephalic Skin Structures in Amniota: Documenting the Evolution of Display and Feeding Structures with Fossil Data.
  10. ↑ Titov, V.V.; Baigusheva, V.S.; Uchytel, R.S. (16 листопада 2021). The experience in reconstructing of the head of Elasmotherium (Rhinocerotidae) (PDF). Russian Journal of Theriology (англ.). 20 (2): 173—182. doi:10.15298/rusjtheriol.20.2.06. ISSN 1682-3559.
  11. ↑ Mendoza, M.; Palmqvist, P. (2008-02). Hypsodonty in ungulates: an adaptation for grass consumption or for foraging in open habitat?. Journal of Zoology (англ.). 274 (2): 134—142. doi:10.1111/j.1469-7998.2007.00365.x. ISSN 0952-8369.
  12. ↑ MacFadden, Bruce J. (2000). Sues, Hans-Dieter (ред.). Origin and evolution of the grazing guild in Cenozoic New World terrestrial mammals. Evolution of Herbivory in Terrestrial Vertebrates: Perspectives from the Fossil Record. Cambridge: Cambridge University Press. с. 223—244. ISBN 978-0-521-59449-3.
  13. ↑ Elmer Wood, Horace (1938-02). Causal Factors in Shortening Tooth Series with Age. Journal of Dental Research (англ.). 17 (1): 1—13. doi:10.1177/00220345380170010101. ISSN 0022-0345.
  14. ↑ von Koenigswald, Wighart; Goin, Francisco; Pascual, Rosendo (1999). Hypsodonty and enamel microstructure in the Paleocene gondwanatherian mammal Sudamerica amerghinoi (PDF). Acta Palaeontologica Polonica. 44 (3): 263—300.
  15. ↑ Paul, Gregory S. (1998). Limb Design, Function and Running Performance in Ostrich-mimics and Tyrannosaurs (PDF). 15 (англ.). GAIA. с. 257—270. ISSN 0871-5424.
  16. ↑ Kosintsev, Pavel (2010). Relict Mammal Species of the Middle Pleistocene in Late Pleistocene Fauna of the Western Siberia South. Quaternary stratigraphy and paleontology of the Southern Russia: connections between Europe, Africa and Asia (англ.). с. 78—79.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еласмотерій
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еласмотерій&oldid=44133174