Elysia atroviridis
| Elysia atroviridis | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Elysia atroviridis Baba, 1955 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Elysia atroviridis — вид морських черевоногих молюсків родини Plakobranchidae.
Вид поширений в Індійському та на заході Тихого океану.
Молюск завдовжки до 3 см. Тіло варіюється від блідого до темно-напівпрозорого зеленого кольору, з чорними ринофорами, які біля основи блідіші, майже синювато-чорні. Тіло і зовнішній край параподії, покритий розсіяними дрібними білими плямами різного розміру. Край параподії з білою лінією.[1]
Elysia atroviridis мешкає на мілководді узбережних вод. Харчується зеленими водоростями Codium[en]. Для виду характерна клептопластія — молюск відокремлює хлоропласти з водоростей, які він поїдає, та накопичує їх по всьому тілі. Самі водорості при цьому перетравлюються. У тканинах молюска хлоропласти якийсь час фотосинтезують, і продукти фотосинтезу використовуються господарем.[2]
Цікавою особливістю Elysia atroviridis є планова повна автотомія всього тіла. В певний момент молюск скидає тіло і залишається лише голова. Процес триває впродовж декількох годин. Згодом з голови відростає нове тіло. Припускають, що автотомія тіла є контрольованим механізмом для усунення паразитів, оскільки автотомії при нападі хижаків, як у деяких інших тварин, не спостерігалося.[3]
- ↑ Elysia atroviridis — The Sea Slug Forum. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Neusser, Timea P; Hanke, Felix; Haszprunar, Gerhard; Jörger, Katharina M (1 лютого 2019). ‘Dorsal vessels’? 3D-reconstruction and ultrastructure of the renopericardial system of Elysia viridis (Montagu, 1804) (Gastropoda: Sacoglossa), with a discussion of function and homology. Journal of Molluscan Studies. 85 (1): 79—91. doi:10.1093/mollus/eyy049. ISSN 0260-1230.
- ↑ Mitoh, Sayaka; Yusa, Yoichi (March 2021). Extreme autotomy and whole-body regeneration in photosynthetic sea slugs. Current Biology. 31 (5): R233—R234. doi:10.1016/j.cub.2021.01.014. ISSN 0960-9822.
|
Це незавершена стаття з малакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
