Ephimeronotus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ephimeronotus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Довгоносики (Curculionidae)
Підродина: Lixinae
Триба: Cleonini
Рід: Ephimeronotus

Faust, 1904

Посилання
Віківиди: Ephimeronotus
EOL: 3363730

Ephimerónotus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Жуки цього роду дуже нагадують довгоносиків з роду Lixus — видовженістю, стрункістю тіла, опушеністю покривів. Але іншими рисами (особливо будовою голови та ніг) різко відрізняються від будь-якого роду триби Lixini. Основні ознаки роду[1]:

  • 1-й  членик джгутика вусиків видовжений
  • кожне надкрилля з помітним плечем та бугорцем поблизу вершини
  • лапки короткі й широкі, їх членики знизу із підошвами, кігтики не зрослися при основі і широко розставлені; 2-й членик задніх лапок ширший від своєї довжини
  • гомілки трохи вигнуті всередину і мають ряд коротеньких зубчиків вздовж зовнішнього краю

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Невідомий, ймовірно, він типовий для Cleonini.

Географічне поширення

[ред. | ред. код]

Ареали усіх відомих видів цього роду тяжіють до західної частини півдня Палеарктики (див. нижче)[2].

Класифікація

[ред. | ред. код]

До цього роду включено два види[2]:

  • Ephimeronotus miegii Fairmaire, 1855 — Португалія, Іспанія, Марокко
  • Ephimeronotus samai Talamelli, 2001 — Ізраїль, Туреччина

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Арзанов Ю. Г. Род Ephimeronotushttp://ssc-ras.ru/files/files/ks32_1.pdf [Архівовано 15 липня 2015 у Wayback Machine.]
  2. а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 444. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, 2013. 700 pp.