Equus africanus africanus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Equus africanus africanus

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Конеподібні (Equiformes)
Родина: Коневі (Equidae)
Рід: Кінь (Equus)
Вид: Equus africanus
Підвид: Equus africanus africanus
Equus africanus africanus
Heuglin & Fitzinger, 1866
Посилання
Вікісховище: Equus africanus africanus
Віківиди: Equus africanus africanus
ITIS: 926234
МСОП: 7949
Fossilworks: 239422

Equus africanus africanus (нубійський дикий віслюк) — номінальний підвид африканського дикого віслюка і є одним з предків домашнього віслюка, який був одомашнений близько 6000 років тому.[1][2] Він вважається вимерлим, хоча на Карибському острові Бонайре та в Гебель-Ельбі потенційно існують дві популяції.

За даними Groves & Chubb, нубійські дикі віслюки мали довші вуха, ніж сомалійські дикі віслюки, завдовжки 182-245 мм[3] і не мали «зебра-смугастого малюнка» на ніжках, який є у сомалійського підвиду.

Ареал

[ред. | ред. код]

Нубійські дикі віслюки мешкали у Нубійській пустелі (північно-східний Судан), від східного берегу річки Ніл до Червоного моря та на південь до річки Атбара та північної Еритреї.

Зникнення і потенціал виживання

[ред. | ред. код]
Ймовірний нубійський віслюк на Бонайре.

Нубійський віслюк не був помічений з 1950-их роках, з кінця 1970-х років вважається вимерлим. Останні види знаходилися в долині Барка в Еритреї.[4] Зникнення нубійського віслюка можна віднести до полювання, конкуренції з домашньою худобою за обмежені ресурси пустелі. В 2014-2015 роках був проведений аналіз мітохондріальної ДНК на популяції диких віслюків на карибському острові Бонайре. У дослідження були включені зразки ДНК тварин Бонайре, музейні зразки Нубійських диких віслюків, ДНК чотирьох сомалійських диких віслюків і одного домашнього віслюка. Вчені виявили, що тварини в Бонайре були дуже близькі до відомих чистих нубійських диких віслюків і дуже відрізняються від інших віслюків. Однак дослідження, опубліковані в 2010 році, показали, що сучасні віслюки походять з двох різних підвидів диких віслюків — нубійського, а інший - невідомого походження.[5]

В такому випадку, той факт, що тільки один віслюк був використаний в тесті свідчить про те, що отримані результати є досить непереконливими. Для отримання більш переконливих результатів потрібно проводити випробування з великою групою віслюків.[6]

Вимирання нубійського дикого віслюка може бути пов'язано з полюванням, конкуренцією з худобою за обмежені ресурси пустелі та гібридизацією з домашнім віслюком.

Національний парк Гебель-Ельба, поблизу кордону Єгипту та Судану, як стверджується адміністрацією парку, є домом для дикої популяції нубійських диких віслюків. Однак чистоту цих тварин ще слід вивчити.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. EDGE of Existence. EDGE of Existence. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 21 вересня 2017.
  2. Wynne Parry, Wynne (29 липня 2010). Donkey's Wild Ass Ancestor Confirmed. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 15 листопада 2014.
  3. Nubain Wild Ass in Zoos?. ZooChat (брит.). Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2017.
  4. EDGE of Existence. EDGE of Existence. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  5. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2017. Процитовано 11 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Are the Bonaire donkeys the last wild Nubian asses?. Natural History. 26 лютого 2015. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 20 грудня 2016.