Eremitalpa granti
| Eremitalpa granti | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Тенрекоподібні (Afrosoricida) |
| Родина: | Златокротові (Chrysochloridae) |
| Рід: | Eremitalpa Roberts, 1924 |
| Вид: | E. granti
|
| Біноміальна назва | |
| Eremitalpa granti (Broom, 1907)
| |
| Підвиди | |
|
E. g. granti | |
| |
| Ареал | |
Eremitalpa granti — вид золотого крота. Це єдиний представник роду Eremitalpa.
Як і всі інші златокроти, статура цих тварин схожа на кротів, хоча вони не є близькими родичами і пристосовані до життя, пов’язаного з копанням. На відміну від більшості інших видів свої родини, вони мають по три кігті. Хвіст фізично не видно, вушних раковин немає, очі покриті шерстю, а в роті є шкіряста подушечка, яка також служить для копання. Золотокроти Гранта мають довге шовковисте хутро, яке сіре у дитинчат і піщане у літніх тварин. Маючи довжину від 7,5 до 9 см і вагу від 15 до 25 г, це найменший представник свого виду.
Золотий кріт Гранта мешкає на західному узбережжі Південної Африки та на південному заході Намібії[1]. Його природне місце проживання — сухі місцевості, переважно піщані пустелі[1].
На відміну від багатьох інших золотих кротів, золотий кріт Гранта рідко будує тривалі тунелі. Він «плаває» по піску прямо під або на поверхні під час пошуку їжі. Це переважно нічна тварина, яка вдень відпочиває в невеликих печерах під рослинами[1]. Це одиночна тварина, площа витоптаних угідь складає в середньому 4,6 га. Під час пошуку їжі вночі тварина по черзі переміщається над поверхневим піском, занурюючи голову в субстрат (виявляючи низькочастотні коливання в землі[2]), і «пливе» крізь пісок[3].
Крім термітів (які становлять більшу частину його їжі) та інших безхребетних, його раціон також складається з рептилій, таких як сцинки.
- ↑ а б в г Maree, S. (2015). Eremitalpa granti. Процитовано 18.11.2021.
- ↑ Narins, Peter M.; Lewis, Edwin R.; Jarvis, Jennifer J.U.M.; O’Riain, Justin (1997). The Use of Seismic Signals by Fossorial Southern African Mammals: A Neuroethological Gold Mine. Brain Research Bulletin (англ.). 44 (5): 641—646. doi:10.1016/S0361-9230(97)00286-4. PMID 9365810. S2CID 22657527.
- ↑ Narins, Lewis, Jarvis, O'Riain (1997). The Use of Seismic Signals by Fossorial Southern African Mammals: A Neuroethological Gold Mine. Brain Research Bulletin. 44 (5): 641—646. doi:10.1016/S0361-9230(97)00286-4. PMID 9365810. S2CID 22657527.
- Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 1999, ISBN 0-8018-5789-9.