Fathers and Sons
Fathers and Sons | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Студійний альбом | |||||||
| Виконавець | Мадді Вотерс | ||||||
| Дата випуску | серпень 1969 | ||||||
| Записаний | • 21, 22 і 23 квітня 1969, Ter-Mar Studios, Чикаго, Іллінойс; • 24 квітня 1969, Super Cosmic Joy-Scout Jamboree, Чикаго, Іллінойс | ||||||
| Жанр | блюз | ||||||
| Тривалість | 64 хв 32 с | ||||||
| Мова | англійська | ||||||
| Лейбл | Chess (LP/S-127) | ||||||
| Продюсер | Норман Дейрон | ||||||
| Професійні огляди | |||||||
| Хронологія Мадді Вотерса | |||||||
| |||||||
Fathers and Sons — подвійний студійний альбом американського блюзового музиканта Мадді Вотерса, випущений у серпні 1969 року лейблом Chess.
Ілюстрація обкладинки Fathers and Sons була створена Доном Вілсоном на основі розписів Мікеланджело в Сікстинській капелі. Дизайн альбому був розроблений компанією Daily Planet. Розширене перевидання 2001 року на MCA Records містить дизайн, створений Майком Фінком.
У 1969 році Fathers and Sons посів 70-е місце в чарті Billboard 200, ставши найуспішнішим альбомом Мадді Вотерса в хіт-парадах; це було найвище місце музиканта на вершині чартів. Наступним потраплянням до чартів Вотерса став випуск альбому Hard Again лише у 1977 році.
Оглядач AllMusic Ліндсей Плейнер поставив альбому Fathers and Sons оцінку 3 з 5. Дмитро Казанцев з Blues.Ru у своїй рецензії поставив альбому оцінку 4 з 5, а Олексій Калачов також 4 з 5.
Журналіст Піт Велдінг у своєму огляді для Rolling Stone (24 травня 2001) назвав цей альбом «одним з найкращих виступів Мадді Вотерса», відзначившу гру Баттерфілда і Сема Лея на барабанах.
- «All Aboard» (Маккінлі Морганфілд) — 2:50
- «Mean Disposition» (Маккінлі Морганфілд) — 5:42
- «Blow Wind Blow» (Маккінлі Морганфілд) — 3:35
- «Can't Lose What You Ain't Never Had» (Маккінлі Морганфілд) — 3:03
- «Walkin' Thru the Park» (Маккінлі Морганфілд) — 4:45
- «Forty Days and Forty Nights» (Бернард Рот) — 3:04
- «Standin 'Round Crying» (Маккінлі Морганфілд) — 4:01
- «I'm Ready» (Віллі Діксон) — 3:33
- «Twenty Four Hours» (Едді Бойд) — 4:46
- «Sugar Sweet» (Мел Лондон) — 2:16
- записані під час концерту в Super Cosmic Joy-Scout Jamboree
- «Long Distance Call» (Маккінлі Морганфілд) — 3:35
- «Baby Please Don't Go» (Маккінлі Морганфілд) — 3:05
- «Honey Bee» (Маккінлі Морганфілд) — 3:57
- «The Same Thing» (Віллі Діксон) — 6:00
- «Got My Mojo Working (Part 1)» (Престон Фостер) — 3:39
- «Got My Mojo Working (Part 2)» (Престон Фостер) — 5:33
- Мадді Вотерс — вокал, гітара
- Отіс Спенн — фортепіано
- Майкл Блумфілд — гітара
- Пол Баттерфілд — губна гармоніка
- Дональд «Дак» Данн — бас-гітара
- Сем Лей — ударні
- Джефф Карп — губна гармоніка [хроматична] (1)
- Пол Асбелл — ритм-гітара (5, 6, 10)
- Філ Апчерч — бас-гітара (1)
- Бадді Майлз — ударні (16)
- Технічний персонал
- Норман Дейрон — продюсер
- Рон Мало (1—10), Райс Гамел (11—16) — інженер
- Дон Вілсон — ілюстрація
- Daily Planet — дизайн альбому
- Піт Велдінг, Філ Чесс, Віллі Діксон — консультанти
- Огляд [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на AllMusic (англ.)
- Огляд [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на Blues.ru (рос.)
- Огляд [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Піта Велдінга для Rolling Stone (англ.)
- Опис [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)