Fear of Music

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Fear of Music
Студійний альбом
Виконавець Talking Heads
Дата випуску 3 серпня 1979
Записаний 22 квітня - 6 травня 1979[1]
Жанр Нова хвиля, постпанк, артрок,[2] психоделічний фанк[3]
Тривалість 40:40
Мова англійська
Студія звукозапису Лофт Кріса Франці і Тіни Веймут (Лонг-Айленд-Сіті)
The Hit Factory (Нью-Йорк)
Atlantic (Нью-Йорк)
RPM (Нью-Йорк)
Record Plant (Нью-Йорк)
Лейбл Sire
Продюсер Браян Іно, Talking Heads
Хронологія Talking Heads
Попередній
←
 More Songs About Buildings and Food
(1978)
Remain in Light
(1980)
Наступний
→
Сингли з Fear of Music
  1. «Life During Wartime»
    Випущений: 14 жовтня 1979
  2. «I Zimbra»
    Випущений: 7 лютого 1979
  3. «Cities»
    Випущений: 8 липня 1980

Fear of Music — третій студійний альбом американського нью вейв-гурту Talking Heads, випущений 3 серпня 1979 року лейблом Sire Records. Він був записаний у нью-йоркських студіях протягом квітня і травня 1979 року, а продюсерами виступили Браян Іно та Talking Heads. Альбом досяг 21 місця в чарті Billboard 200 і 33 місця в UK Albums Chart. До нього увійшли сингли «Life During Wartime», «I Zimbra» та «Cities».

Fear of Music мав схвальні відгуки критиків. Схвалення зосереджено на його нетрадиційних ритмах і ліриці фронтмена Девіда Бірна. Альбом часто вважають одним з найкращих релізів Talking Heads, і він увійшов до списків найкращих альбомів усіх часів за версією кількох видань.

Передумови[ред. | ред. код]

Другий альбом Talking Heads More Songs About Buildings and Food, випущений у 1978 році, розширив звукову палітру гурту.[4] До платівки увійшов хітовий сингл, кавер на пісню Ела Гріна «Take Me to the River», який приніс квартету комерційну популярність.[5] У березні 1979 року учасники гурту виконали пісню на загальнонаціональному американському музичному шоу American Bandstand.[6] Через кілька днів після виступу учасники гурту вирішили, що більше не хочуть, аби їх розглядали як «машину для випуску синглів».[7]

Навесні 1979 року Talking Heads почали репетирувати демо-треки без продюсера у нью-йоркській студії.[8] У музичному плані гурт хотів розширити «тонко замасковані» диско-ритми, присутні у More Songs About Buildings and Food, зробивши їх більш помітними у міксах нових пісень.[7] Ці плани щодо запису були відкладені після того, як квартет не був задоволений результатами. Тоді вирішили репетирувати у лофті барабанщика Кріса Франца та басистки Тіни Веймут у Лонг-Айленд-Сіті, Квінз, де учасники гурту грали без контракту в середині 1970-х років. На допомогу був запрошений Браян Іно, який продюсував альбом More Songs About Buildings and Food.[8]

Запис і створення[ред. | ред. код]

22 квітня та 6 травня 1979 року команда звукорежисерів у фургоні Record Plant припаркувалася біля будинку Франца та Веймут і провела кабелі через вікно їхнього горища. За ці два дні Talking Heads записали основні треки з Іно.[8]

Пізніше Веймут заявила, що почуття ритму Бірна «божевільне, але фантастичне», і що він був ключем до драйву гурту під час домашніх сесій.[7] У міру того, як пісні розвивалися, учасникам гурту ставало легше працювати.[8] Іно відіграв важливу роль у формуванні їхнього звучання та впевненості у записі, а також працював над електронною обробкою треків.[9][10]

Композиція[ред. | ред. код]

Fear of Music значною мірою побудований на еклектичному поєднанні ритмів диско, кінематографічних звукових пейзажів і традиційних елементів рок-музики.

Натхненням для створення альбому, особливо «Life During Wartime», Бірн вважає життя на Авеню А в Іст-Вілледж.[11] Замість того, щоб включити персонажів у суспільство, як це було в More Songs About Buildings and Food, Бірн вирішив помістити їх наодинці в антиутопічні ситуації.[4] Веймут спочатку скептично поставилася до нових композицій Бірна, але фронтмен зумів її переконати.[8]

Перший трек альбому «I Zimbra» написана під впливом афробіту і диско, включає гітарну партію Роберта Фріппа і фоновий спів асистента звукорежисера Джулі Ласт.[7][12] Безглуздий текст пісні заснований на вірші «Gadji beri bimba» німецького письменника-дадаїста Гуго Болла.[10] Учасник гурту Джеррі Гаррісон говорив, що ця пісня вплинула на те, що гурт зробив на своєму наступному альбомі Remain in Light (1980).[13]

«Cities» детально описує пошук ідеального міського поселення для життя, і створена завдяки любові Talking Heads до міських будинків, особливо на Мангеттені.[14] «Paper» порівнює любовні стосунки з простим аркушем паперу.[8] У «Life During Wartime» Бірн зображує себе «негероїчним міським партизаном», який відрікся від вечірок, виживає на базових продуктах, таких як арахісова паста, і чує чутки про поставки зброї та імпровізовані цвинтарі. Персонаж пов'язаний лише з неминучим крахом своєї цивілізації. Бірн вважав цього персонажа «пристойним і правдоподібним».[4] «Air» — це пісня-протест проти атмосфери, ідея, яку Бірн не вважає «жартом». Натхненний Тригрошовою оперою Бертольта Брехта і Курта Вайля, автор тексту хотів створити меланхолійний і зворушливий трек про людину, яка відчуває себе настільки пригніченою, що навіть дихати стає боляче.[14]

Оформлення[ред. | ред. код]

Дизайн обкладинки альбому розробив Гаррісон. Вона повністю чорна і прикрашена рельєфним візерунком, що нагадує зовнішній вигляд і текстуру металевої підлоги з протекторами, відображаючи урбаністичну тематику альбому.[15] Решта обкладинки була створена Бірном і включає термочутливу фотографію, створену Джиммі Гарсіа за допомогою доктора Філіпа Стракса.[10] Дизайн був номінований на премію Ґреммі 1980 року за Найкраще оформлення альбому.[16] Гаррісон запропонував гурту «смішну» назву; за словами Веймут, вона була прийнята, оскільки «відповідала» тематиці альбому та стресу, який відчував квартет під час його створення.[9]

Промо і реліз[ред. | ред. код]

Після завершення роботи над Fear of Music Talking Heads у червні 1979 року вирушили у своє перше турне по Тихоокеанському регіону, відігравши концерти в Новій Зеландії, Австралії, Японії та на Гавайських островах. Альбом вийшов у світ 3 серпня.[17]

Тур по США з метою демонстрації нового матеріалу завершився у серпні 1979 році.[17] У той час Бірн сказав Rolling Stone: «Ми в кумедному становищі. Нам би не сподобалося робити музику, яку неможливо слухати, але ми не хочемо йти на компроміс заради популярності».[18] У вересні гурт розділив місце хедлайнера з Ван Моррісоном і The Chieftains на Единбурзькому фестивалі, а до кінця року вирушив у промо-турне по Європі.[17]

Відгуки критиків[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4.5/5 зірок[19]
Chicago Tribune 3/4 зірки[20]
Christgau's Record Guide A−[21]
Consequence of Sound A+[22]
The Irish Times 5/5 зірок[23]
Mojo 5/5 зірок[24]
Pitchfork 10/10[25]
The Rolling Stone Album Guide 4.5/5 зірок[26]
Spin Alternative Record Guide 9/10[27]
Uncut 9/10[28]

Альбом був добре прийнятий рецензентами. Джон Парелес, який писав у Rolling Stone, був вражений його «непохитними ритмами» та ліричними образами Бірна; він зробив висновок: «Fear of Music часто навмисно, блискуче дезорієнтує. Як і його чорна гофрована упаковка (яка нагадує кришку каналізаційного люка), альбом є зловісним, неминуче урбаністичним і одержимим текстурою.»[29] Джон Роквелл з The New York Times припустив, що альбом не був звичайним рок-релізом,[30] а Стефані Пліт з Daily Collegian прокоментувала, що він продемонстрував позитивний прогрес у музичному стилі Talking Heads.[31] Роберт Крістгау, пишучи в The Village Voice, похвалив «грубувату дивакуватість» альбому, але зазначив, що «трохи підсолодити його не завадило б».[32] Річард Кромелін з Los Angeles Times був вражений «приголомшливим вокалом Бірна» та його нюансами і назвав Fear of Music «квантовим стрибком» для гурту.[33] Том Бентковскі з New York Magazine підсумував: «Але, мабуть, найголовніша причина успіху альбому — це його антиелітарність, яка справді відчувається в його звучанні. Talking Heads були достатньо розумні, щоб зробити інтелектуальне заразливим і навіть танцювальним».[34]

У ретроспективних оглядах AllMusic Вільям Рульманн вважав, що Fear of Music був «нерівним, перехідним альбомом», але, тим не менш, стверджував, що він включає пісні, які відповідають якості найкращих робіт гурту.[19] У 1995 році у Spin Alternative Record Guide Джефф Саламон назвав його найбільш музично різноманітною пропозицією Talking Heads.[27] У рецензії 2003 року Кріс Сміт з журналу Stylus Magazine похвалив персонажі Бірна та стилізовану техніку продюсування Іно.[35] У виданні The Rough Guide to Rock, опублікованому того ж року, Енді Сміт дійшов висновку, що альбом є сильним кандидатом на звання найкращої платівки 1970-х років, оскільки він «насичений гуками, рифами та вбивчими рядками».[36]

Комерційний успіх[ред. | ред. код]

Fear of Music отримав золотий сертифікат Американської асоціації звукозапису 17 вересня 1985 року, після того, як у США було продано понад 500 000 копій.[37]

Нагороди[ред. | ред. код]

Fear of Music був названий найкращим альбомом 1979 року за версією NME,[38] Melody Maker[39] та Los Angeles Times.[40] The New York Times включив його до свого ненумерованого шорт-листа 10 найкращих записів, виданих того року.[41] Sounds помістив альбом на друге місце у своєму списку «Best of 1979», після релізу гурту The Specials.[42] Він посів четверте місце в опитуванні критиків Pazz & Jop 1979 року, яке проводив The Village Voice, що підсумовує голоси сотень відомих рецензентів.[43]

У 1985 році NME помістив Fear of Music на 68 місце у своєму авторському списку «100 найкращих альбомів усіх часів».[44] 1987 року Rolling Stone помістив його на 94 місце у списку найкращих альбомів попередніх 20 років.[45] 1999 року він потрапив на 33 місце у списку «100 найкращих альбомів, які не увійшли до інших 100 найкращих альбомів усіх часів» за версією газети The Guardian.[46] У 2004 році Pitchfork розмістив альбом під номером 31 у своєму списку «100 найкращих альбомів 1970-х»,[18] а у 2005 році Channel 4 розмістив його під номером 76 у своєму списку «100 найкращих альбомів».[47] Альбом також увійшов до книги 1001 альбом, які ви повинні почути, перш ніж померти.[48]

Трек-лист[ред. | ред. код]

Автор музики і слів Девід Бірн, крім зазначених окремо. 

Сторона 1
#НазваАвторТривалість
1.«I Zimbra»Byrne, Браян Іно, Гуго Болл3:09
2.«Mind» 4:13
3.«Paper» 2:39
4.«Cities» 4:10
5.«Life During Wartime»Byrne, Кріс Франц, Джеррі Гаррісон, Тіна Веймут3:41
6.«Memories Can't Wait»Byrne, Harrison3:30
Сторона 2
#НазваАвторТривалість
1.«Air» 3:34
2.«Heaven»Бірн, Гаррісон4:01
3.«Animals» 3:30
4.«Electric Guitar» 3:03
5.«Drugs»Бірн, Іно5:10
  • На оригінальному виданні LP авторство всіх пісень, окрім «I Zimbra», належало Девіду Бірну. Після скарг інших учасників гурту, титри були змінені на вищевказані на пізніших виданнях CD.
  • Лімітований британський LP включав концертну версію «Psycho Killer» і «New Feeling» з альбому Talking Heads: 77 на бонусній 7-дюймовій платівці.
Розширені бонусні треки перевидання компакт-диску
#НазваАвторТривалість
12.«Dancing for Money» (Unfinished outtake) 2:42
13.«Life During Wartime» (Alternate version)Бірн, Франц, Гаррісон, Веймут4:07
14.«Cities» (Alternate version) 5:30
15.«Mind» (Alternate version) 4:26
  • Ремастеринг перевидання здійснив Енді Закс за допомогою гурту Talking Heads, а зведенням займався Браянн К'ю.
  • DVD-частина європейського перевидання містить відеозаписи виступів гурту з піснями «I Zimbra» та «Cities» на німецькому музичному шоу Rockpop у 1980 році.

Персоналії[ред. | ред. код]

Talking Heads

Додаткові музиканти

  • Браян Іно — електроніка; бек-вокал («I Zimbra»), додатковий вокал
  • Джин Вайлдер — конґи («I Zimbra», «Life During Wartime»)
  • Арі — конґи («I Zimbra», «Life During Wartime»)
  • Роберт Фріпп — гітара («I Zimbra»)
  • The Sweetbreathes (Лані Веймут, Лора Веймут, Тіна Веймут) — бек-вокал («Air»)
  • Джулі Ласт — бек-вокал («I Zimbra»)
  • Хасам Рамзі — сурдо («I Zimbra»)
  • Абду М'Буп — джембе, розмовляючий барабан («I Zimbra»)
  • Ассан Тіам — перкусія («I Zimbra»)

Птахи на «Drugs» були записані парку Лоун Пайн Коала, Брисбен, Австралія

Технічний персонал

  • Браян Іно — продюсер
  • Talking Heads — продюсування
  • Род О'Браян — інженер
  • Дейв Г'юїт — інженерна команда
  • Fred Ridder — інженерна команда
  • Філ Гітомер — інженерна команда
  • Кустер Макаллістер — інженерна команда
  • Джо Барбарія — інженер
  • Кріс Мартінес — асистент інженера
  • Том Гейд — асистент інженера
  • Ніл Тіман — інженер
  • Джулі Ласт — асистент інженера
  • Грег Калбі — мастеринг
  • Джеррі Гаррісон — концепція обкладинки
  • Джимі Гарсіа — термограф (термочутливе фото)
  • Доктора Філіп Стракс — термограф
  • Девід Бірн — концепція
  • Спенсер Дрейт — типографічний дизайн обкладинки/внутрішнього рукава

Чарти[ред. | ред. код]

Показники чарту продажів для Fear of Music
Чарт (1979) Пікова
позиція
Australian Albums (Kent Music Report)[49] 35
Canadian Albums (RPM)[50] 27
New Zealand Albums (RMNZ)[51] 11
UK Albums (OCC)[17] 33
US Billboard 200[17] 21
Чарт (2020) Пікова
позиція
Угорщина Угорщина Hungarian Albums (MAHASZ)[52] 24

Сертифікація та продажі[ред. | ред. код]

Сертифікати продажу Fear of Music
Регіон Сертифікація Продажі
Велика Британія (BPI)[53]
реліз 2006 року 		Срібний 60 000double-dagger
США (RIAA)[54] Золотий 500 000^

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях
double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Fear of Music (CD release, back cover). Talking Heads. Sire Records. 1979.
  2. ↑ Helmore, Edward (27 березня 2009). Interview: 'The business is an exciting mess'. The Guardian. Процитовано 20 травня 2024.
  3. ↑ Reynolds, Simon (2005). Rip It Up and Start Again: Postpunk 1978-1984. Penguin. с. 163.
  4. ↑ а б в Pareles, Jon (May 1982). Talking Heads Talk. Mother Jones. с. 38.
  5. ↑ Charone, 1979, с. 27.
  6. ↑ Bowman, 2001, с. 145.
  7. ↑ а б в г Charone, 1979, с. 28.
  8. ↑ а б в г д е Bowman, 2001, с. 146.
  9. ↑ а б Charone, 1979, с. 30.
  10. ↑ а б в (1979) Album notes for Fear of Music. London: Sire Records.
  11. ↑ Moss, Jeremiah (2017). Vanishing New York: How a Great City Lost Its Soul. с. 17.
  12. ↑ Charone, 1979, с. 31.
  13. ↑ Charone, 1979, с. 29.
  14. ↑ а б Bowman, 2001, с. 147.
  15. ↑ Bowman, 2001, с. 158.
  16. ↑ Grammy Award Nominees 1980 – Grammy Award Winners 1980. Awardsandshows.com. Процитовано 20 травня 2024.
  17. ↑ а б в г д Rees, Dafydd; Crampton, Luke (1991). Rock Movers & Shakers. Billboard Books. с. 519. ISBN 0-8230-7609-1.
  18. ↑ а б Pitchfork staff (23 червня 2004). Top 100 Albums of the 1970s. Pitchfork. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 20 травня 2024.
  19. ↑ а б Ruhlmann, William. Fear of Music – Talking Heads. AllMusic. Процитовано 20 травня 2024.
  20. ↑ Kot, Greg (6 травня 1990). Talking Heads On The Record. Chicago Tribune. Процитовано 20 травня 2024.
  21. ↑ Christgau, Robert (1981). T. Christgau's Record Guide: Rock Albums of the Seventies. Ticknor and Fields. ISBN 0-89919-026-X. Процитовано 20 травня 2024 — через robertchristgau.com.
  22. ↑ Cudmore, Libby (31 серпня 2019). Talking Heads Dance Away Our Fear of Music. Consequence of Sound. Процитовано 20 травня 2024.
  23. ↑ Courtney, Kevin (13 січня 2006). Talking Heads: 77/More Songs About Buildings and Food/Fear of Music/Remain in Light (WEA). The Irish Times. Процитовано 20 травня 2024.
  24. ↑ Cameron, Keith (July 2020). New Feelings. Mojo. № 320. с. 68—69.
  25. ↑ Greene, Jayson (23 квітня 2020). Talking Heads: Fear of Music. Pitchfork. Процитовано 20 травня 2024.
  26. ↑ Sheffield, Rob (2004). Talking Heads. У Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The New Rolling Stone Album Guide (вид. 4th). Simon & Schuster. с. 802–03. ISBN 0-7432-0169-8.
  27. ↑ а б Salamon, Jeff (1995). Talking Heads. У Weisbard, Eric; Marks, Craig (ред.). Spin Alternative Record Guide. Vintage Books. с. 394—95. ISBN 0-679-75574-8.
  28. ↑ Gill, Andy (August 2015). Buyers' Guide. Uncut. № 219. с. 40.
  29. ↑ Pareles, Jon (15 листопада 1979). Fear Of Music. Rolling Stone. Процитовано 20 травня 2024.
  30. ↑ Rockwell, John (3 серпня 1979). The Pop Life: Talking Heads strikes again. The New York Times. с. C19.
  31. ↑ Pleet, Stephanie (24 жовтня 1979). 'Fear of Music': not just a tete-a-tete. The Daily Collegian. с. 8.
  32. ↑ Christgau, Robert (8 жовтня 1979). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice. Процитовано 20 травня 2024.
  33. ↑ Cromelin, Richard (23 вересня 1979). The Talking Heads' Fears, Fixations. Los Angeles Times. с. O83.
  34. ↑ Bentkowski, Tom (10 грудня 1979). State of Heads. New York Magazine. с. 135—136.
  35. ↑ Smith, Chris (1 вересня 2003). On Second Thought: Talking Heads – Fear of Music. Stylus Magazine. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 20 травня 2024.
  36. ↑ Smith, Andy (2003). Talking Heads. У Buckley, Peter (ред.). The Rough Guide to Rock. Rough Guides. с. 1054. ISBN 1-84353-105-4.
  37. ↑ RIAA: Gold & Platinum. Recording Industry Association of America. Архів оригіналу за 26 червня 2007. Процитовано 20 травня 2024. Примітка: потрібен пошук користувача.
  38. ↑ NME staff (15 грудня 1979). Best Albums of 1979. NME. с. pull-out section.
  39. ↑ Melody Maker staff (15 грудня 1979). 1979 Melody Maker Albums. Melody Maker. с. pull-out section.
  40. ↑ Los Angeles Times music staff (6 січня 1980). The 10 best albums of 1979. Los Angeles Times. с. 68.
  41. ↑ Rockwell, John (21 грудня 1979). The Pop Life: A critic picks top 10 for '79. The New York Times. с. C20.
  42. ↑ Sounds staff (15 грудня 1979). The Best of 1979. Sounds. с. 30.
  43. ↑ The 1979 Pazz & Jop Critics Poll. The Village Voice. 28 січня 1980. Процитовано 20 травня 2024.
  44. ↑ NME staff (30 листопада 1985). All Time 100 Albums. NME. с. 16.
  45. ↑ Rolling Stone staff (3 вересня 1987). Top 100 Albums Of The Last 20 Years. Rolling Stone. с. 56.
  46. ↑ The Guardian music staff (29 січня 1999). Top 100 Albums That Don't Appear In All The Other Top 100 Albums Of All Time. The Guardian. с. Features insert.
  47. ↑ The 100 Greatest Albums. Channel 4. 26 лютого 2009. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 20 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  48. ↑ Bates, Theunis (2006). Talking Heads: Fear of Music. У Dimery, Robert (ред.). 1001 Albums You Must Hear Before You Die. Universe Publishing. с. 431. ISBN 978-0-7893-1371-3.
  49. ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. с. 304. ISBN 0-646-11917-6.
  50. ↑ RPM 50 Albums. RPM. Toronto: RPM. 32 (12). 15 грудня 1979.
  51. ↑ Talking Heads – Fear Of Music. Ultratop. Процитовано 20 травня 2024.
  52. ↑ «Archívum — Slágerlisták — MAHASZ — Magyar Hangfelvétel-kiadók Szövetsége» (угорською). Mahasz.hu. LightMedia.
  53. ↑ British album certifications – Talking heads – Fear of music (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Процитовано 23 жовтня 2021.
  54. ↑ American album certifications – Talking heads – Fear of music (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Bowman, David (2001). This Must Be the Place: The Adventures of Talking Heads in the Twentieth Century. HarperCollins. ISBN 0-380-97846-6.
  • Charone, Barbara (October 1979). More Songs About Typing and Vacuuming. Creem. с. 27—33.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Fear_of_Music&oldid=42620079