Forever and Ever (альбом Чемпіона Джека Дюпрі)
Forever and Ever | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Студійний альбом | |||||||
Виконавець | Чемпіон Джек Дюпрі | ||||||
Дата випуску | 1991 | ||||||
Жанр | блюз | ||||||
Тривалість | 43:42 | ||||||
Мова | англійська | ||||||
Студія звукозапису | • Ultrasonic Studios, Новий Орлеан, Луїзіана; • Syncro Sound Studios, Бостон, Массачусетс | ||||||
Лейбл | Bullseye Blues BB 9512 | ||||||
Продюсер | Рон Леві | ||||||
Хронологія Чемпіона Джека Дюпрі | |||||||
|
Forever and Ever — студійний альбом американського блюзового музиканта Чемпіона Джека Дюпрі, випущений 1991 року лейблом Bullseye Blues. Став другим на лейблі і останнім прижиттєвим альбомом музиканта. 1992 року він здобув нагороду Annual Blues Awards.
Альбом записаний в основному на студії Ultrasonic Studios в Новому Орлеані і спродюсований Роном Леві[1], додатковий запис відбувся на Syncro Sound Studios в Бостоні[1]. В сесії разом з Дюпрі взяли участь: саксофоністи Сакс Гордон, «Кукі» Кук і «Тіно» Баркер, гітаристи Кенн Лендінг і Джон Муні (грає на слайд-гітарі), басист Волтер Пейтон-молодший, ударник Керрі Браун і Бо Долліс (співає і грає на тамбурині на «Yellow Pocohontas»)[1]. Аранжування виконані Дюпрі, Леві та секцією духових[1].
Матеріал платівки складається з 9 композицій, 8 з яких написані самим Дюпрі окрім кавер-версії «Third Degree» Едді Бойда[1].
Вийшов 1991 року на Bullseye Blues, ставши другим альбомом для піаніста на цьому лейблі і останнім прижиттєвим його релізом (Дюпрі помер в січні 1992 року)[2].
1992 року на 13-й церемонії нагородження Annual Blues Awards альбом здобув перемогу в категорії «Найкращий альбом традиційного блюзу»[3].
Професійні огляди | |
---|---|
Оцінки оглядів | |
Джерело | Рейтинг |
AllMusic | [4] |
Boston Herald | A[5] |
Роберт Крістгау | A−[6] |
The Encyclopedia of Popular Music | [7] |
The Penguin Guide to Blues Recordings | [8] |
Оглядач AllMusic Білл Даль в своїй рецензії поставив Forever and Ever оцінку 2,5 з 5 відзначивши, що «цей запис Дюпрі для Bullseye Blues дещо поступається попередньому альбому — матеріал не настільки сильний, ніж раніше.»[4].
The Press of Atlantic City назвав Дюпрі «скарбом Нового Орлеана, музика якого безпосередньо пов'язана з звучанням Професора Лонгхейром та Доктором Джоном».[9] The Washington Post написав, що альбом «натякає на деякі його інші зв'язки із «Містом-півмісяцем»… Проте ремінісценції, як і сама музика, ллються вільно, без найменшого натяку на спонукання чи підготовку[10]. Boston Herald відзначив: «Змішуючи стилі баррелхаус, новоорлеанський і однотонний блюз із великою кількістю простору та дзвінким голосом, який звучав витримано, цей уродженець Нового Орлеана… став доказом того, що справжній блюз не потребує відродження.»[5]
Журнал OffBeat визнав Forever and Ever «шедевром сучасного блюзу», написавши, що «Джек розслаблений і грає з новоорлеанським грувом, який повертає музику до того провулку, де навіть щури бояться ступити.»[11]. Роберт Крістгау жартівливо назвав Дюпрі «брудним стариганом у вишуканому вбранні, який розважає компанію… І, безперечно, його вік має певну чарівність»[6].
# | Назва | Автор | Тривалість |
---|---|---|---|
1. | «They Gave Me Away» | Чемпіон Джек Дюпрі | 7:25 |
2. | «Hometown New Orleans» | Чемпіон Джек Дюпрі | 4:23 |
3. | «Skit Skat» | Чемпіон Джек Дюпрі | 3:13 |
4. | «Poor Boy» | Чемпіон Джек Дюпрі | 4:37 |
5. | «Forever and Ever» | Чемпіон Джек Дюпрі | 3:25 |
6. | «Yella Pocahontas» | Goodie Two Shoes, Чемпіон Джек Дюпрі | 4:15 |
7. | «Third Degree» | Едді Бойд | 6:00 |
8. | «Dupree Special» | Чемпіон Джек Дюпрі | 5:00 |
9. | «Let's Talk It Over» | Чемпіон Джек Дюпрі | 5:23 |
- Чемпіон Джек Дюпрі — вокал, фортепіано
- Кенн Лендінг — гітара
- Волтер Пейтон-молодший — акустична бас-гітара
- Керрі Браун — ударні
- Джон Муні — слайд-гітара (4, 5, 6)
- «Кукі» Кук (2, 3, 9), «Тіно» Баркер (3, 9) — тенор-саксофон
- Сакс Гордон — баритон-саксофон (3, 9)
- Бо Долліс — вокал, тамбурин («Yellow Pocohontas»)
- Технічний персонал
- Рон Леві — продюсер
- Джей Галлахер з асистентом Стівом Рейнольдсом — запис на студії Ultrasonic Studios, Новий Орлеан, Луїзіана
- Боб Кемпф — додатковий запис на студії Syncro Sound Studios, Бостон, Массачусетс
- Стів Розенталь — головний звукоінженер, міксування на студії the Music Shop, Нью-Йорк
- Джо Брешо — мастеринг на студії the Master Cutting Room, Нью-Йорк
- Чемпіон Джек Дюпрі, Ron Levy and the Horns — аранжування
- Скотт Біллінгтон — дизайн
- Рік «Ріко» Олівер — фотографія
- ↑ а б в г д Champion Jack Dupree – Forever And Ever (англ.). Discogs. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ Champion Jack Dupree Discography (англ.). wirz.de. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ Award Winners and Nominees (англ.). Фонд Блюзу. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ а б Forever & Ever Review by Bill Dahl (англ.). AllMusic. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ а б Convey, Kevin R. (24 січня 1992). Discs. Boston Herald. с. S24.
- ↑ а б Champion Jack Dupree. Robert Christgau. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ Larkin, Colin (2011). The Encyclopedia of Popular Music. Omnibus Press.
- ↑ The Penguin Guide to Blues Recordings. Penguin Books. 2006. с. 176.
- ↑ Allen, Greg (1 листопада 1991). Forever and Ever Champion Jack Dupree. The Press of Atlantic City. с. SN7.
- ↑ Joyce, Mike (7 лютого 1992). Picking Up Legacy of Blues Masters. The Washington Post. с. N14.
- ↑ Coleman, Rick (1 жовтня 1991). Champion Jack Dupree, Forever And Ever (Rounder Records). OffBeat.
- Огляд на AllMusic (англ.)
- Опис на Discogs (англ.)
- Дискографія Чемпіона Джека Дюпрі (англ.)