Galago moholi
| Galago moholi | |
|---|---|
,_crop.jpg)
| |
| На річці Таламакане, Ботсвана | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Strepsirrhini |
| Родина: | Галагові (Galagidae) |
| Рід: | Галаго (Galago) |
| Вид: | G. moholi
|
| Біноміальна назва | |
| Galago moholi A. Smith, 1836
| |
| |
Galago moholi — це вид приматів із родини Galagidae, який мешкає в мезичних лісах південного Афротропіку. Він фізично дуже схожий на сенегальського галаго, і раніше вважався його південним різновидом. Однак ці два види помітно відрізняються своєю біологією, і жодних гібридів у неволі не було зареєстровано[2].
Мохолський галаго — вид середнього розміру з довжиною голови й тіла 15 см і хвостом 23 см. Голова широка, з короткою мордою, помаранчевими очима та чорними ромбоподібними кільцями. Смужка на носі білувата, а вуха великі й сірі. Спинна поверхня тіла має сірувато-буре забарвлення, а низ білий, іноді з жовтуватим відтінком. Боки, внутрішня сторона кінцівок, кисті та стопи жовтуваті. Пальці рук і ніг мають лопатчасті кінці. Хвіст темніший за решту хутра, але не дуже густий[3].
Він зустрічається в Анголі, Ботсвані, Малаві, Мозамбіку, Намібії, Південній Африці, Свазіленді, Танзанії, Замбії та Зімбабве[4]. Можливо, також присутній у Руанді та Бурунді[1].
Гніздові популяції цього виду зустрічаються в передмістях Йоганнесбурга та Преторії. Деякі з них спочатку були втечею або випущеними домашніми тваринами, тоді як інші мігрували з теплих регіонів[5].
Харчується переважно комахами та каміддю. Камедь — це ексудат дерев акації, який виділяється з проколів, зроблених комахами. Найулюбленішими видами є Acacia karroo та Acacia tortilis. Взимку вид пересувається по землі між деревами, але в дощовий літній сезон він зазвичай подорожує деревами та споживає набагато більший відсоток безхребетних. Годування відбувається незабаром після заходу сонця, а потім періодично протягом ночі[3].
- ↑ а б Bearder, S.; Svensson, M.; Butynski, T.M.; de Jong, Y.A. (2021). Galago moholi.
- ↑ Kingdon, Jonathan; Happold, David; Butynski, Thomas; Hoffmann, Michael; Happold, Meredith; Kalina, Jan (2013). Mammals of Africa. London: Bloomsbury Publishing. с. 430—433. ISBN 9781408189962.
- ↑ а б Jonathan Kingdon; David Happold; Thomas Butynski; Michael Hoffmann; Meredith Happold; Jan Kalina (2013). Mammals of Africa. A&C Black. с. 430—434. ISBN 978-1-4081-8996-2.
- ↑ Grubb, P.; Butynski, T. M.; Oates, J. F.; Bearder, S. K.; Disotell, T. R.; Groves, C. P.; Struhsaker, T. T. (2003). Assessment of the diversity of African primates. International Journal of Primatology. 24 (6): 1301—1357. doi:10.1023/B:IJOP.0000005994.86792.b9. S2CID 24110272.
- ↑ Bushbaby SOS. Fairly Wild. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 29.10.2016. [Архівовано 2011-08-16 у Wayback Machine.]