Gazella atlantica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Gazella atlantica
Період існування: пізній плейстоцен
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Антилопові (Antilopinae)
Триба: Antilopini
Рід: Газель (Gazella)
Вид:
G. atlantica
Біноміальна назва
Gazella atlantica
(Bourguignat, 1870)[1]

Gazella atlantica (газель атлантична[2]) є вимерлим видом газелей, який мешкав у Північно-Західній Африці під час пізнього плейстоцену.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Атлантична газель була описана в 1870 році з пізніх четвертинних печерних відкладень у Джебель-Тайя в Алжирі. Скам'янілості відносно поширені в Алжирі та Марокко. Атлантична газель тісно пов'язана з Gazella tingitana, іншою вимерлою газеллю з пізнього плейстоцену Північної Африки.

Атлантична газель була невеликим видом, вагою приблизно 20 кг[3]. За розміром вона була б приблизно порівнянна з газеллю Спіка, яка зазвичай вважається найменшою з живих газелей.

Палеоекологія

[ред. | ред. код]

Скам'янілості атлантичної газелі були знайдені разом із гну (Connochaetes taurinus і Alcelaphus buselaphus), що свідчить про перевагу середовищ існування для відкритих лук[4]. В опублікованій статті антрополог Річард Г. Кляйн припустив, що атлантична газель, можливо, існувала в голоцені ще 4000 років до нашої ери (разом з Camelus thomasi і Megaceroides)[5]. Однак ці твердження не можуть бути підтверджені, і найпізніші скам’янілості цього виду датуються між 100 та 37 тисячами років тому[6][7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Gazella atlantica. Fossilworks. Архів оригіналу за 24 вересня 2022. Процитовано 5 березня 2023.
  2. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  3. Prins, Herbert H. T.; Gordon, Iain J. (2019). The Ecology of Browsing and Grazing II. Springer International Publishing. с. 192. ISBN 9783030258658.
  4. Michel, P. (2009). Large Upper Pleistocene fauna from El Harhoura 2 (Temara, Morocco): Preliminary data, paleoecological and paleoclimatic data. L'Anthropologie. 113: 283—312. doi:10.1016/j.anthro.2009.04.003.
  5. Klein, Richard G. (1984). Mammalian extinctions and Stone age people in Africa. Quaternary Extinctions: 553—573.
  6. Faith, J. Tyler (2014). Late Pleistocene and Holocene mammal extinctions on continental Africa. Earth-Science Reviews. 128: 105—121. doi:10.1016/j.earscirev.2013.10.009.
  7. Turvey, Samuel T. (2009). Holocene Extinctions. OUP Oxford. с. 25. ISBN 9780191579981.