Перейти до вмісту

Gygis microrhyncha

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Gygis microrhyncha

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Крячкові (Sterninae)
Рід: Білий крячок (Gygis)
Вид: G. microrhyncha
Gygis microrhyncha
Saunders, 1876
Посилання
Віківиди: Gygis microrhyncha
ITIS: 560327
МСОП: 22694830

Gygis microrhyncha — вид морських сивкоподібних птахів підродини крячкових (Sterninae) родини мартинових (Laridae). Раніше вважався підвидом крячка білого (Gygis alba). Поширений у Французькій Полінезії та Кірибаті.[2]

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений на Маркізьких островах (Французька Полінезія) від Еіао до Фату-Хіви, а також на островах Фенікс і Лайн у Кірибаті. Населяє коралові острівці, як правило, з рослинністю. Гнізда будує на деревах, чагарниках і на скелястих схилах або скелях.[3]

Птах завдовжки 23 см, розмаху крил від 76 до 80 см, вага від 77 до 122 г. Оперення зазвичай біле без сезонних або статевих змін. Він відрізняється від білої крячки меншим розміром, більш плоскою виїмкою на хвості, більш інтенсивним чорним кільцем навколо очей і білуватими перлинками. Завдяки насиченому темному забарвленню і кільцю очі здаються великими. Крила і хвіст часто здаються мерехтливими під час польоту. Чорний дзьоб іноді має крихітну синю основу. Він загострений, а дистальна частина нижнього дзьоба трохи загнута вгору. Ноги та ступні шиферно-блакитні з жовтуватими або білими перетинками.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2018). Gygis microrhyncha: інформація на сайті МСОП (англ.) 18 березня 2023
  2. del Hoyo, J; Collar, N.J.; Christie, D.A.; Elliott, A.; Fishpool, L.D.C. (2014). HBW and BirdLife International Illustrated Checklist of the Birds of the World. Volume 1: Non-passerines. Barcelona, Spain and Cambridge, UK.: Lynx Edicions BirdLife International.
  3. Gygis microrhyncha (Little White Tern) - Avibase. avibase.bsc-eoc.org. Процитовано 4 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]