Gymnocalycium angelae
| Gymnocalycium angelae Гімнокаліціум Анжелес | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Gymnocalycium angelae Mereg., 1998 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Gymnocalycium angelae (укр. Гімнокаліціум Анжелес)[2] — сукулентна рослина з роду гімнокаліціум (Gymnocalycium) родини кактусових (Cactaceae).
Наприкінці 1970-х років Роберто Кіслінг[es] (ісп. Roberto Kiesling, нар. 1941), ботанік з Інституту ботаніки Дарвіна (Сан-Ісідро[es], Аргентина) відомий фахівець з кактусів, знайшов неподалік від Трес-Серрос (провінція Коррієнтес, північна Аргентина) рослину, зовні схожу з Gymnocalycium denudatum, що до того знаходили лише у Бразилії. Спочатку вважалося, що знайдена рослина — аргентинський представник цього бразильського виду. Цей вид своїм габітусом, справді схожий з Gymnocalycium denudatum, від якого його самого з впевненістю можна відрізнити за насінням, до того ж Gymnocalycium denudatum зазвичай більш темно-зелений, має плоскіші ребра і горбки, що менше виступають, квітка не має червоного зеву, перікарпель зазвичай трохи коротший.
Gymnocalycium angelae вперше описаний італійським ботаніком Массімо Мереналлі[es] (італ. Massimo Meregalli, нар. 1952) у 1998 році у виданні нім. «Kakteen und Andere Sukkulenten».[3]
Наскільки відомо, весь матеріал, що знаходиться зараз в Європі походить від вегетативно розмножених первинних, знайдених Кіслінгом рослин.
Видова назва дана на честь Анжелес Грасілеї Лопес (ісп. Angeles Gracilea Lopez), яка була дружиною першовідкривача цього виду[4].
Gymnocalycium angelae є ендемічною рослиною Аргентини. Ареал розташований в департаменті Сан-Мартін, провінція Коррієнтес. Місцевість, де рослини були знайдені, являє собою групу з трьох пагорбів зі скелями, які підносяться менш ніж на 50 метрів над сильно окультуреною наносною поверхнею. Рослинність складається з чагарників і дерев. Пагорби використовуються під пасовища, так що деревна рослинність значною мірою відтіснена до менш доступної області скель. Gymnocalycium angelae росте поруч з кактусами Frailea schilinzkyana і Cereus uruguayensis.
| Орган | Опис |
|---|---|
| Рослини | зазвичай поодинокі. |
| Коріння | |
| Стебло | приплюснуто-кулясте, яскраво-зеленого кольору, гладке, блискуче до 8 см заввишки і 10 см в діаметрі. |
| Епідерміс | |
| Маміли | |
| Ареоли | овальні. |
| Центральні колючки | відсутні. |
| Радіальні колючки | 7, жовтуваті, з віком сіріють, з темнішими основами, 15-20 мм завдовжки. |
| Квіти | білі з рожево-червоним центром до 4 см завдовжки і 5 см в діаметрі. |
| Бутони | |
| Зовнішні пелюстки | |
| Внутрішні пелюстки | |
| Тичинки | |
| Маточка | |
| Плоди | зелені до 3 см завдовжки. |
| Насіння |
Наприкінці 1990-х років Gymnocaiycium angelae був знову знайдений австрійським фахівцем з гімнокаліціумів Вольфгангом Папшем (нім. Wolfgang Papsch) на типовому місці зростання. Він оцінив чисельність популяції приблизно у двісті рослин.
Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[5]
- ↑ [[[Біологічна класифікація|Классификация]] рода Gymnocalycium по [[Ганс Тілль|Х. Тиллю]] (Н. Till, 2003) (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 серпня 2020. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)]
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ Kakteen und Andere Sukkulenten 49(12): 287. 1998
- ↑ Urs Eggli, Leonard E. Newton. Etymological Dictionary of Succulent Plant Names (укр. Етимологічний словник назв сукулентних рослин). — Berlin/Heidelberg : Springer, 2010. — С. 10. — ISBN 978-3-642-05597-3. (англ.)
- ↑ Gymnocalycium angelae. CITES.[недоступне посилання] (англ.)
- Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург : ООО „СЗКЭО“ Кристалл», 2004. — 208 с. — ISBN 5-306-00348-6. (рос.)
- Hunt, D. R. CITES Cactaceae Checklist (ed. 2). — Richmond : Royal Botanic Gardens Kew, 1999. — 315 с. — ISBN 970-9000-20-9. (англ.)
- John Pilbeam. Gymnocalycium. A Collector's Guide. — A.A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD, 1995. — 191 с. — ISBN 9789054101925. (англ.)
- Edward F. Anderson. The Cactus Family. — Portland, Or., USA : Timber Press, 2001. — 376 с. — ISBN 978-0881924985. (англ.)
- Hunt, D., Taylor, N. & Graham, C. The New Cactus Lexicon. — Milborne Port : DH Books, 2006. — 899 с. — ISBN 978-0953813445. (англ.)
- J. G. Lambert , Ir. A.I.Gx. Cacti of Argentina. — Concordia-Roeselare, 1997. — 341 с. — ISBN 978-3437201790. (англ.)
- Backeberg, Curt. Das Kakteenlexikon. — Jena : Fischer, VEB, 1979. — 822 с. — ISBN 978-3437201790. (нім.)
- Gymnocalycium angelae. Королівські ботанічні сади в К'ю. Процитовано 19.11.2019. (англ.)
- Gymnocalycium angelae. Desert-tropicals. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 19.11.2019. (англ.)
- Gymnocalycium angelae. Tropicos. Міссурійський ботанічний сад. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 19.11.2019. (англ.)
- Gymnocalycium angelae. Cactiguide. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 19.11.2019.(англ.)
- Gymnocalycium angelae. Cactus and Succulent Field Number Finder — Results (укр. Польові номера результатів знахідок кактусів і сукулентів). Процитовано 19.11.2019. (англ.)
- Gymnocalycium angelae. Plantsystematics. Процитовано 19.11.2019. (англ.)
- Gymnocalycium angelae Mereg. Llifle. Encyclopedias of living forms. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 19.11.2019. (англ.)
- Gymnocalycium angelae. Gymnocalycium Galerie. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 19.11.2019. (фр.)
- Gymnocalycium angelae Mereg. 1998. Encyclopédie des Cactus, Plantes Grasses et Succulentes (укр. Енциклопедія кактусів, сукулентних рослин і трав)]. Процитовано 19.11.2019. (фр.)
- Gymnocalycium angelae. База данных по роду Gymnocalycium – Gymnocalycium Genus Database. Процитовано 19.11.2019. (рос.)
- Gymnocalycium angelae. Московський клуб любителів кактусів. Архів оригіналу за 12.06.2018. Процитовано 19.11.2019. (рос.)
