Перейти до вмісту

HD10221

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HD10221
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 1г 42х 20,53с
Схилення +68°  2′ 34,9″
Видима величина (V) 5,57[1]
Характеристики
Спектральний клас A0
показник кольору U−B -0,25
яскравість B 5,496±0,003[2]
показник кольору B−V -0,049±0,004[2]
яскравість V 5,555±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,05
індекс m1 0,18
індекс c1 0,77
індекс Hβ 2,77[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,530[2]
Мінімальна яскравість 5,570[2]
Період фотометричної
змінності зорі
3,15[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 53,08± 0,52[2] мас/рік

за схиленням: -10,34± 0,55[2] мас/рік

Паралакс (π) 7,34 ± 0,61[2] мас
Відстань 444,35 світлових років
136,24 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=18[3]км/сек
Інші позначення
43 Cas,

HD 10221, HIP 7965, HR 478,

BD+67 149
Посилання
SIMBADдані для HD10221

HD10221 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A0, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,6.[1] Вона розташована на відстані близько 444,4 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD10221 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18 км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 3,15 доби в межах від Hmin= 5,57 до Hmax= 5,53.[2]


Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD10221 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 242,3± 349,9 Гаус.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631