HD202671
Зовнішній вигляд
Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
---|---|
Сузір'я | |
Пряме піднесення | 21г 17х 57,29с |
Схилення | -17° 59′ 6,5″ |
Видима величина (V) | 5,40[1] |
Характеристики | |
Спектральний клас | B7 |
показник кольору U−B | -0,49 |
яскравість B | 5,242±0,003[2] |
показник кольору B−V | -0,118±0,004[2] |
яскравість V | 5,378±0,003[2] |
Тип змінності | |
Дані фотометрії Стрьомґрена | |
колір b−y | -0,05 |
індекс m1 | 0,10 |
індекс c1 | 0,55 |
індекс Hβ | 2,68[1] |
Дані фотометрії Гіппаркос | |
Максимальна яскравість | 5,350[2] |
Мінімальна яскравість | 5,370[2] |
Астрометрія | |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 15,57± 1,05[2] мас/рік |
Паралакс (π) | 5,63 ± 0,95[2] мас |
Відстань | 579,32 світлових років 177,62 парсек |
Подробиці | |
Маса | M☉ |
Обертання | Vsin(i)=25[3]км/сек |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для HD202671 |
HD202671 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B7, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,4.[1] Вона розташована на відстані близько 579,3 світлових років від Сонця.[2]
HD202671 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 183,0± 147,7 Гаус.[4]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (20h-22h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Abt H.A., Levato H., Grosso M. Rotational velocities of B stars 2002, Astrophys. J., 573, 359-365
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |