HD213918
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 22г 34х 7,28с |
| Схилення | +39° 20′ 7,9″ |
| Видима величина (V) | 8,71[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B7/? |
| показник кольору U−B | -0,50 |
| яскравість B | 8,624±0,011[2] |
| показник кольору B−V | -0,046±0,007[2] |
| яскравість V | 8,675±0,014[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | -0,02 |
| індекс m1 | 0,14 |
| індекс c1 | 0,37 |
| індекс Hβ | 2,74[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 8,620[2] |
| Мінімальна яскравість | 8,750[2] |
| Період фотометричної змінності зорі |
1,43[2] доби |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 0,07± 1,22[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 0,88 ± 1,21[2] мас |
| Відстань | 3706,32 світлових років 1136,36 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD213918 |
HD213918 — подвійна зоря. Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 8,7.[1] Вона розташована на відстані близько 3706,3 світлових років від Сонця.[2]
Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас B7. В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.
Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,43 доби в межах від Hmin= 8,75 до Hmax= 8,62.[2]
Зоряна атмосфера HD213918 має підвищений вміст Sr .[1]
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 1751,1± 381,3 Гаус.[3]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (22h-24h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |