Перейти до вмісту

HD219749

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HD219749
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 23г 17х 56,01с
Схилення +45° 29′ 20,1″
Видима величина (V) 6,48[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
показник кольору U−B -0,27
яскравість B 6,440±0,004[2]
показник кольору B−V -0,037±0,006[2]
яскравість V 6,486±0,005[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,01
індекс m1 0,12
індекс c1 0,76
індекс Hβ 2,77[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,460[2]
Мінімальна яскравість 6,500[2]
Період фотометричної
змінності зорі
1,62[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 23,93± 0,49[2] мас/рік

за схиленням: -10,02± 0,60[2] мас/рік

Паралакс (π) 5,98 ± 0,76[2] мас
Відстань 545,41 світлових років
167,22 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=75[3]км/сек
Інші позначення
HD 219749,

HIP 115036, HR  8861, BD+44 4373,

GSC 3636-2562
Посилання
SIMBADдані для HD219749

HD219749хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,5.[1] Вона розташована на відстані близько 545,4 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD219749 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 75км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,62 доби в межах від Hmin= 6,50 до Hmax= 6,46.[2]


Пекулярний хімічний склад

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD219749 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 1000,5± 412,1 Гаус.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631