Перейти до вмісту

HD22920

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HD22920
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 3г 40х 38,33с
Схилення - 5° 12′ 38,5″
Видима величина (V) 5,53[1]
Характеристики
Спектральний клас B8
показник кольору U−B -0,57
яскравість B 5,343±0,004[2]
показник кольору B−V -0,145±0,006[2]
яскравість V 5,503±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,06
індекс m1 0,10
індекс c1 0,43
індекс Hβ 2,69[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,470[2]
Мінімальна яскравість 5,510[2]
Період фотометричної
змінності зорі
3,95[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 0,14± 0,77[2] мас/рік

за схиленням: -3,64± 0,69[2] мас/рік

Паралакс (π) 4,41 ± 0,75[2] мас
Відстань 739,58 світлових років
226,76 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=39[3]км/сек
Інші позначення
22 Eri, HD 22920, HIP 17167, HR 1121, BD-5 715
Посилання
SIMBADдані для HD22920

HD22920 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B8, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,5.[1] Вона розташована на відстані близько 739,6 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Зоря HD22920 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 39км/сек.[3] Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 3,95 доби в межах від Hmin= 5,51 до Hmax= 5,47.[2]


Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD22920 має підвищений вміст Si.[1]


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 307,1± 159,3 Гаус.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631