HD35502
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 5г 25х 1,20с |
| Схилення | - 2° 48′ 55,7″ |
| Видима величина (V) | 7,34[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B6 |
| показник кольору U−B | -0,54 |
| яскравість B | 7,275±0,005[2] |
| показник кольору B−V | -0,040±0,000[2] |
| яскравість V | 7,323±0,007[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | 0,01 |
| індекс m1 | 0,11 |
| індекс c1 | 0,34 |
| індекс Hβ | 2,72[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 7,310[2] |
| Мінімальна яскравість | 7,350[2] |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 4,73± 0,81[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 2,45 ± 0,92[2] мас |
| Відстань | 1331,25 світлових років 408,16 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD35502 |
HD35502 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B6, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,3.[1] Вона розташована на відстані близько 1331,3 світлових років від Сонця.[2]
Зоряна атмосфера HD35502 має підвищений вміст Si .[1]
Також виявлена значна стратифікація гелію в атмосфері.[3]
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 1523,3± 341,9 Гаус.[4]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (4h-6h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Звіт про науково-дослідну роботу „Дослідження ультрахолодних об’єктів та пекулярних зір Галактики”. 2009. Національна академія наук України Головна астрономічна обсерваторія (ГАО). Керівник НДР Пров. наук. співробітник, д.ф.-м.н. Я.В. Павленко[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |