HD36540
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | |
| Пряме піднесення | 5г 32х 14,83с |
| Схилення | - 4° 31′ 6,2″ |
| Видима величина (V) | 8,15[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B7 |
| показник кольору U−B | -0,48 |
| яскравість B | 8,199±0,009[2] |
| показник кольору B−V | 0,047±0,013[2] |
| яскравість V | 8,163±0,010[2] |
| Тип змінності | |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | 0,08 |
| індекс m1 | 0,07 |
| індекс c1 | 0,40 |
| індекс Hβ | 2,72[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 8,130[2] |
| Мінімальна яскравість | 8,200[2] |
| Період фотометричної змінності зорі |
2,17[2] доби |
| Астрометрія | |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: 2,66± 0,97[2] мас/рік |
| Паралакс (π) | 1,79 ± 1,19[2] мас |
| Відстань | 1822,10 світлових років 558,66 парсек |
| Подробиці | |
| Маса | M☉ |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD36540 |
HD36540 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B7, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 8,1.[1] Вона розташована на відстані близько 1822,1 світлових років від Сонця.[2]
Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,17 доби в межах від Hmin= 8,20 до Hmax= 8,13.[2]
HD36540 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 574,7± 447,8 Гаус.[3]
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (4h-6h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |