Halocarpus kirkii
| Halocarpus kirkii | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Подокарпові (Podocarpaceae) |
| Рід: | Halocarpus |
| Вид: | H. kirkii
|
| Біноміальна назва | |
| Halocarpus kirkii | |
Halocarpus kirkii — хвойна рослина родини подокарпових. Латинська видова назва надана на честь новозеландського ботаніка Томаса Кірка (1828—1898), який вивчав лісову флору у цих краях.
Дводомні дерева до 25 м заввишки і 100 см діаметром. Нижні гілки розпростерті, верхні підняті. Кора сіро-коричнева, гладка на молодих деревах, але на старих дерев товста, луската. Листя неповнолітніх часто зберігаються на нижніх гілках, поки дерево не стане близько 10 м у висоту. Неповнолітніх рослин листя вузьке й шкірясте, 1.5–4 см × 1–3 мм, від тупих до гострих; черешок короткий, скручений. Зрілих рослин листки маленькі, лускоподібні, щільно притиснуті, 2–3 мм завдовжки, тупі, шкірясті, з перетинчастими краями. Пилкові шишки поодинокі, верхівкові, сидячі, довжиною до 1 см. Жіночий стробіли довжиною 6–12 мм. Насіння яйцювато-довгасті, дещо стислі, смугасті, довжиною 3–8 мм, з покриттям, що повністю покриває насіння. Принасінники помаранчеві. Деревина світло-коричневого-червона, щільно зерниста.
Країни поширення: Нова Зеландія (Пн., Пд. о-ви.). Це рідкісне лісове дерево росте в низовинних субтропічних змішаних вічнозелених лісах до максимальної висоти близько 700 м.
Це подокарпове з дрібнозернистою деревиною, придатною для будівництва в колишні часи. Наразі вид захищений від рубок і більшість дерев зустрічаються в лісових запасах. Цей вид не записаний у вирощуванні, але може бути присутнім у кількох ботанічних садах.
Це єдиний вид в роді, що досягає великого розміру дерево і, отже, став предметом у минулому надмірної експлуатації. Це рідне для Нової Зеландії дерево захищене від рубок відповідно до законодавства Нової Зеландії. Деякі популяції зустрічаються на охоронних територіях, інші знаходяться на приватній землі.
- Carter, G. & Luscombe, D 2013. Halocarpus kirkii. The IUCN [Архівовано 26 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Gymnosperm Database [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Aljos Farjon. A Handbook of the World's Conifers. — BRILL, 2010. — Т. 1. — С. 379. — 1111 с. — ISBN 9004177183. (англ.)
|
Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||