Headachee

headachee
headachee
Основна інформація
Жанри	дрім-поп, шугейз, інді-рок, психоделік рок
Роки	2021-дотепер
Країна	Україна
Місто	Київ
Інші назви	хедейкі, головний біль
Мови	Українська, Англійська
Лейбл	kontrabass promo
Склад	Крістіна Шевченко, Максим Ратушний, Даниіл Нікітін
Колишні; учасники	Даніїл Горбенко
instagram.com/headachee__/

headachee - український дрім-поп гурт, заснований влітку 2021 року в місті Київ, музикантами, та на той момент, шкільними друзями: Крістіною Шевченко (вокал, гітара), Максимом Ратушним (гітара, бек-вокал) та Даніїлом Горбенко (бас, бек-вокал), а пізніше, восени 2022 року до них приєднався Даниіл Нікітін (барабани). Восени 2024 року Даніїл Горбенко покинув гурт і з цього часу гурт записує пісні та веде подальшу діяльність втрьох.

В своїй творчості гурт торкається тем пошуку себе, своєї ідентичності та призначення. Більшість пісень мають між собою схожий, меланхолійний настрій, але з кожним новим релізом гурт експериментує зі звуком та подачею, тож кожен реліз відчувається, як новий етап в історії гурту.

Історія

Виникнення гурту

В 2021 році Крістіна Шевченко разом з Максимом Ратушним проживали на орендованій кімнаті та після школи та роботи записували перші демо пісні. Максим на той час, вже грав в декількох гуртах протягом декількох років, в тому числі в гурті Sobakka, який був заснований відомим київським блогером Олегом Броварським. Для Крістіни це був перший досвід запису та продюсування, на той момент виконавиці було 16 років.

Перший подвійний сингл "dirty cups and flowers" помітив київський інді-лейбл electricity та запросив до себе молодих виконавців. Надалі вони співпрацювали разом 2 роки, але з часом гурт покинув лейбл і перейшов на більш комерційний лейбл kontrabass promo, де музиканти по сьогоднішній день випускають увесь матеріал.

Після випуску першого подвійного синглу гурт набув невеликої популярності серед місцевих слухачів, дав перший концерт і протягом декількох подальших місяців записував новий міні-альбом "dumb attempts to find a sense". Якщо перші пісні були написані за 10 хвилин, просто бо щось прийшло в голову, то в міні-альбом гурт вклав перші сенси, які й по сьогоднішній день вкладають у свою творчість - "нічого не має сенсу, треба просто жити та не забувати хто ти є, а навіть якщо і забув, то яка різниця?" - зазначає Крістіна Шевченко.

Перший час весь матеріал записувався і зводився на домашній студії Даніїла Горбенко.

Вплив повномасштабного вторгнення

З початком повномасштабного вторгнення в Україну гурт випустив сингл "sorry, dear mr.president", який був записаний до вторгнення та не мав жодних політичних підтекстів.

До весни 2022 року гурт співав англійською та російською мовами, але вони прийняли рішення перейти на українську в своєму побуті, та, звичайно, в творчості. Крістіна Шевченко каже - "набагато легше пишуться пісні українською, ніж російською, не дивлячись на те, що все життя я розмовляла російською. Вона просто звучить дуже грубо і депресивно, а українська прям лине, дуже гарно. Хоча, перші наші пісні, написані українською мовою "красиві і смєшні" та "тиха година" були по суті перекладами з російської та англійської."^[1]

Пісня "красиві і смєшні" була записана, коли Крістіна перебувала в Нідерландах та записувала вокал в притулку, для біженців, коли всі полягають спати, що б не було шумів. Даніїл та Максим тоді перебували в місті Луцьк, та записували бас на електрогітарі сидячи на ліжку. В пісні навіть є флейта, на якій Максим тоді вчився грати. Ця пісня й сформувала подальший стиль пісень гурту та вони зрозуміли, що хочуть рухатись в більш шумний, експериментальний звук, але зберігаючи поп-мотиви.

Під час перебування Крістіни в Нідерландах вона продовжувала записувати пісні, живучі в нідерландській сім'ї і навіть знайшла людину, яка позичить комбопідсилювач, мікрофон та педаль ефектів, що б записувати пісні в нормальній якості. А інші учасники гурту вже поверх цього записували свої інструменти. Так і створилась пісня "пробач мене".

Осінь 2022 року

Восени Крістіна повернулась в Київ, на деякий час. Вони дописали інші пісні разом та майже закінчили новий міні-альбом "lack of taste", який звучав вже по-новому, більш збалансовано та концептуально : "Зміст EP вийшов зненацька дуже між собою пов'язаним, коли ми вже все записали і переслухали. Ми зрозуміли, що це просто невелика історія із життя про те, як хтось намагається змінити когось у відносинах ("fix my life"), потім у них відбувається секс, але людина вже розуміє, що та сама іскра була втрачена і питає себе, чому навіть після такого звичайного обміну теплом все ще відчувається холод між ними ("take it slow"), але, врешті-решт, людина розуміє, що все, що було, вже втрачено, і, на жаль, все погане, якщо і буде, то буде ще не раз ("пробач мене")", – описує Крістіна, вокалістка та гітаристка гурту, для Неформату.^[2]

Не вистачало лише обкладинки, до якої гурт завжди ставиться дуже відповідально. Так вийшло, що в ті дні Крістіна і Максим пішли на місцеву виставку їх знайомого Григорія Штиля та побачили там ту саму обкладинку, яку без зайвих сумнівів, майже в перші секунди було обрано обкладинкою міні-альбому.

Після випуску міні-альбому гурт задумався о зміні концепції та почав шукати собі четвертого учасника у, у вигляді барабанщика. Одразу після оголошення про пошук відгукнувся Даниіл Нікітін, який знав Максима Ратушного задовго до оголошення про пошук, бо вони разом грали в гурті Sobakka, звідки обидва пішли через певний час.

Разом звук став набагато виразніше, це те чого не вистачало гурту на концертах. Їх частіше почали кликати виступати і у них сформувалась своя концертна аудиторія.

В цей період гурт почав знімати відео для Tik-Tok і звідти вже набирати ширшу аудиторію.

Тиха Година

Взимку, в черговий раз друзі зібрались на студії та доволі швидко, награли та придумали сингл "тиха година", який на разі являється найпопулярнішим синглом гурту.

Зібравшись на студії їх знайомого Жені Люна з гурту PreeTone на день народження Крістіни вони вперше записали трек на професійній студії під керівництвом Жені, а потім поїхали святкувати. До цього Крістіна, подорожувавши Європою випадково помітила Женю в автобусі Варшава - Київ, з яким вони розговорились і домовились про запис заздалегідь, тоді він повертався з туру свого гурту PreeTone додому. До цього вони бачились один раз, коли Люн організовував концерт під назвою LooneyFest, який відбувся 19го лютого, 2022 року.

Запис альбому "шукаючи колір"

Давши невелику кількість концертів в Києві та Львові гурт задумався про те, що саме час робити повноформатний альбом. Засівши на студії Жені Люна влітку 2023 року вони почали втілювати свої демо-пісні, які награвали вже тривалий час, в реальність. Майже кожна пісня була трохи змінена, бо Женя Люн підказував, як краще оформити той, чи інший момент. Він повністю спродюсував альбом і кожна пісня була записана з його допомогою. Також він записав синтезатори та перкусійні інструменти для деяких пісень.

Альбом "шукаючи колір" здебільшого торкається теми пошуку, виходячи з назви. Пошуку себе, свого призначення і так далі. Час написання альбому припав, до стану, коли ти плавно переходиш у більш дорослий, злий та метушливий світ, а так як учасники гурту приблизно одного віку (на той момент 18-24 років ) то ця тема для всіх відгукалася.

Усі пісні записались доволі швидко, не дивлячись на те, що всі інструменти писались одночасно. І вже в грудні Даніїл Горбенко, попри численні зміни та труднощі в житті повністю звів альбом.

Артем Штрасов, художник і хороший друг Крістіни, намалював обкладинку, яка наснилась Крістіні після того, як вона декілька разів переслухала альбом.

Перший кліп "по колу"

Восени 2023 року напередодні випуску першого сингла з майбутнього, повноформатного альбому "шукаючи колір" гурт вирішив, що настав час, для першого кліпу. Пісня "по колу" була доволі прямою в своєму посиланні, тож гурт обрав її, як провідною, в майбутній альбом.

Крістіна написала своєму товаришу, режисеру та оператору Рустаму Муліку, а він одразу загорівся ідеєю зняття кліпу і через декілька днів вони зустрілись в кафе та обговорювали кліп з ілюстраціями, слухаючи пісню "по колу".

Він знімався 2 дні : перший - вдома у Крістіни на Троєщині та на роботі Рустама, на складі квітів. Вони знімали з 6 ранку по 11 вечора командою, з чотирьох людей. Це була перша повноцінна робота Рустама Муліка, як режисера, якою він пишається. Другий день також знімався на Троєщині, на полі, майже за Києвом. Кліп повністю монтував сам Рустам Мулік.

За день до виходу кліпу Рустам влаштував передпоказ кліпу з обмеженими місцями для друзів та деяких слухачів. Увесь гурт headachee теж там був.

Кліп він несе в собі ідею того, що ніколи не треба давати рутині поглинути тебе та ніколи не треба забувати про дитину, яка живе в тобі, яка радіє майже усьому навколо, бо це просто є.