Перейти до вмісту

Heckler & Koch G36

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HK G36

G36A2 бундесверу з підствольним гранатометом AG36
Типавтоматична гвинтівка
автомат
ПоходженняНімеччина Німеччина
Історія використання
На озброєнні1997 — теперішній час
ОператориБундесвер, збройні сили Іспанії, Латвії, Литви, поліція Великої Британії, Збройні сили Австрії (ліцензія з 1999), країни Скандинавії, Сили спеціальних операцій Польщі, Албанії, Франції та інших
ВійниКосовська війна, Війна в Афганістані, Російсько-грузинська війна (2008), Громадянська війна у Лівії, Громадянська війна в Іраку, Громадянська війна в Ємені, Інтервенція Саудівської Аравії та її союзників у Ємен, Збройний конфлікт на півдні Саудівської Аравії, Нарковійна у Мексиці
Історія виробництва
РозробникHeckler & Koch
Розроблено1997
ВиробникHeckler & Koch
Виготовлення1997 — даний час
Виготовлена
кількість		випуск продовжується
Варіантидив. Варіанти
Характеристики
Вага3,63/3,77 (G36)
3,33/3,47 (G36V)
3,3/3,44 (G36K)
3/3, 14 (G36KV)
2,82/2,96 (G36C)
3,83 (MG36)
3,5 (MG36E) без магазина/з порожнім магазином на 30 патронів[1]
Довжина999/758 (G36, G36V, MG36, MG36E)
860/615 (G36K, G36KV)
720/500 (G36C) з розкладеним/складеним прикладом[1]
Довжина ствола480 (G36, G36V, MG36, MG36E)
318 (G36K, G36KV)
228 (G36C)[1]
Ширина64[1]
Висота320 (G36, G36K, MG36)
285 (G36V, G36KV, MG36E)
278 (G36C)[1]
Набій5,56 × 45 мм НАТО
Калібр5,56
Діявідведення порохових газів, поворотний затвор
Темп вогню750
Дульна швидкість920 (G36, G36V, MG36, MG36E)
850 (G36K, G36KV)[1]
Дальність вогню
Ефективна800
Максимальна400 (ефективна)
Система живленнякоробчатий магазин на 30 набоїв
барабанний магазин на 100 набоїв[1]
Прицілоптичний 3,5 Х і коліматор ний (у експортної версії — тільки оптичний 1,5 Х)
Heckler & Koch G36 у Вікісховищі

Heckler&Koch Gewehr 36, G36 — сімейство стрілецької зброї, розроблене на початку 1990-х німецької компанією Heckler & Koch для заміни добре відомої автоматичної гвинтівки HK G3.

З конструктивної точки зору механіка зброї являє собою варіант гвинтівки AR-18, розробленою на початку 1960-х років в США, але виготовлений з широким використанням сучасних матеріалів, в тому числі — високоміцних полімерів для ствольної коробки.

Історія

[ред. | ред. код]

Пошук заміни G3 почався в 1970 року, коли були сформульовані тактико-технічні вимоги до нового автомату. Контракт на її розробку отримала Heckler&Koch, за 18 років створила автомат G11 під безгільзовий патрон. Однак G11 на озброєння не надійшла, і в 1992 році бундесвер повернувся до питання заміни G3.

На це були такі причини:

  1. До 90-х років армії всіх провідних країн перейшли до автоматів під малоімпульсний патрон. Тільки Німеччина зберегла відданість патронові 7,62 × 51 мм НАТО, що до цього часу було вже анахронізмом. Це суперечило і програмі стандартизації НАТО, де патрон 7,62 × 51 мм рекомендувався для єдиних кулеметів і снайперських гвинтівок.
  2. Змінилися завдання бундесверу. Після падіння «залізної завіси» військова доктрина ФРН радикально змінилася. Першочерговими цілями бундесверу стали миротворчі та антитерористичні операції, боротьба з наркотрафіком і контрабандою. Це зажадало високої надійності зброї при будь-якому кліматі: у горах і пустелях, при сильній запиленості, при тривалій відсутності належного обслуговування і мастила. Важка і громіздка G3 мало підходила для даних цілей і умов, а ефективність стрільби чергами при такому потужному набої була не найкращою.
  3. Крім морального старіння, системи піхотної зброї (P1, MP2, G3, MG3) виробили свій ресурс фізично і вимагали заміни. Відновлювати виробництво застарілих систем озброєння для заміни зношених зразків було нерозумно.

Фінансова ситуація бундесверу на початку 90-х років істотно відрізнялася від положення 70-80-х років і тому було прийнято рішення не фінансувати розробку нових моделей стрілецького озброєння, а провести закупівлю вже наявних на ринку зразків. Це передбачали розроблені 1 вересня 1993 тактико-технічні вимоги до автомата й ручному кулемета. Відбір моделей гвинтівок для участі в конкурсі проводила спеціальна робоча група, до якої входили представники ВПС і ВМС. Група провела відбір 10 моделей автоматів і 7 моделей ручних кулеметів. Після попереднього етапу залишилися 2 системи — австрійська Steyr AUG і німецька HK50. Після проведення порівняльних тестів на полігоні WTD91, військові зупинили свій вибір на гвинтівці HK50 і ручному кулеметі MG50 (внутріфірмові позначення G36 і MG36 відповідно) на її основі.

Конструкція

[ред. | ред. код]

На відміну від попередніх розробок, які мають автоматику з напіввільним затвором, G36 має схожу з американськими гвинтівками AR-18 автоматику на основі системи з коротким ходом газового поршня. Замикання ствола проводиться поворотом затвора на 7 бойових упорів, як і в AR-18. Розташована на верхній частині ствольної коробки рукоятка взведення може відгинатися в обидві сторони приблизно на 90 градусів, забезпечуючи зручність використання зброї як правшами, так і шульгами. У похідному ж положенні вона встановлюється паралельно осі зброї.

Кріпиться до ствольної коробки за допомогою поперечних штифтів ударно-спусковий механізм виконані у вигляді єдиного блоку з пістолетною рукояткою і спусковий скобою. Сам ударно-спусковий механізм має кілька варіантів, що розрізняються можливістю стрільби чергами з відсічкою по 2 набої. Запобіжник-перекладач режимів — типу прапорця, виведений на обидві сторони зброї.

Пластик широко використовується в конструкції автомата, наприклад, у ствольній коробці, ложе та складним прикладом. Завдяки тому, що цівку кріпиться до ствольної коробки штифтами, для неповного розбирання автомата необхідно лише натиснути пальцями на штифти, щоб виштовхнути їх з отворів. Магазини виконані з прозорого пластику для контролю за витрачанням боєприпасів, а також мають спеціальні кріплення, за допомогою яких можна об'єднувати магазини парами для прискорення перезарядки. Крім стандартних магазинів можуть використовуватися будь-які стандартні магазини для патронів 5,56 мм НАТО, в тому числі і Beta-C на 100 патронів.

Прицільні пристосування розташовані в задній частині ручки для перенесення, що знаходиться на верхній стороні ствольної коробки, і включають в себе оптичний і коліматорний приціли. Оптичний має 3 × збільшення, інфрачервону підсвітку прицільної сітки і далекомір; розмічений до 800 м. Коліматорний, з червоною крапкою (калібрується для стрільби на 200 м), встановлений на верхній частині оптичного прицілу. Експортні версії мають тільки оптичний приціл з збільшенням 3 × (опціонально 1,5 ×).

На G36 може встановлюватися гранатомет AG36 або багнет-ніж, також є можливість стрільби гвинтівковими гранатами.

Варіанти

[ред. | ред. код]
Подвійний приціл 3×4°, що використовується на автоматах G36 бундесверу
  • G36 — базовий варіант, автоматична гвинтівка.
  • G36K (Kurz)[1] — укорочений варіант, автомат зі стволом довжиною 318 мм.
  • G36C (Compact)[1] — автомат зі стволом довжиною 228 мм і рейкою Пікатінні для кріплення різних прицілів замість рукоятки для перенесення.
  • G36V і G36KV (раніше позначалися як G36E і G36KE) — експортні варіанти, що відрізняються наявністю лише оптичного прицілу кратністю 1,5 Х.
  • HK MG36 — ручний кулемет на базі G36. Має більш важкий ствол біля патронника і сошки (серійно не випускався).
  • SL-8 — самозарядна гвинтівка для цивільного ринку.

Також на основі G36 був розроблений автомат XM8.

Висвітлення ЗМІ

[ред. | ред. код]

Зниження точності при нагріві

[ред. | ред. код]

У квітні 2012 року Шпігель повідомив висновки проведених Бундесвером випробувань, згідно яких G36 «істотно нагрівається після кількасот пострілів», що призводить до істотного погіршення влучності на відстані понад 300 метрів[2]. Оскільки це повідомлення було підхоплене іншими ЗМІ, Хеклер та Кох виступило із заявою, назвавши його елементом тривалої кампанії з дискредитації фірми. Гвинтівка була випробувана Федеральним бюро оборонних технологій і закупівель, тому про будь-які вади не може бути мови. За понад десять років місії Бундесверу в Афганістані Хеклер та Кох не отримували жодної скарги від солдатів на точність стрільби при перегріві. «За даними Хеклер та Кох, Бундесвер так само не отримував скарг на точність зброї.»[3]

Через кілька тижнів Більд повідомило про внутрішній аудит технічного центру Бундесверу № 91, який підтвердив повідомлену в Шпігель інформацію. В одній з доповідей міністру обороні зазначалось: «Досліджені G36 в нагрітому стані мають зсунуту середню точку влучень, на відстані 200 метрів уже неможливо влучити у супротивника.» Бундесвер видав внутрішнє розпорядження солдатам дбати про охолодження зброї після тривалої стрілянини, інакше ускладнюється влучення у цілі на відстані понад 100 метрів. Скарги солдатів не оприлюднювались[4].

У вересні 2013 Шпігель повідомив, що технічний центр Бундесверу № 91 представив конфіденційну остаточну доповідь в червні 2012 року.

Після виконання 90 пострілів з G36 розкидання куль на відстані 100 метрів зростає до 50-60 сантиметрів. Основною причиною були названі виготовлені із штучних матеріалів складові гвинтівки, які втрачають жорсткість вже при 23°С. Якщо гвинтівка якийсь час знаходилась на сонці, або нагрівалась з одного боку, то відповідно і зсувалась середня точка влучень. Зменшувалась «ймовірність влучення з першого пострілу», зростала витрата боєприпасів, солдат втрачав «впевненість у власній вправності.»[5]

17 лютого 2014 Spiegel Online повідомив, що зниження точності пов'язано з коливанням якості боєприпасів. Начебто точність зменшувалась через те, що при використанні набоїв одного виробника перегрівалась синтетична ложа зброї[6].

30 березня 2015 року генеральний інспектор Бундесверу Фолькер Вікер повідомив, що G36 страждає від істотного падіння точності при нагріванні ствола не залежно від використаних набоїв[7].

22 квітня 2015 року відбулось закрите засідання спеціального парламентського комітету, на якому міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн заявила, що «не бачить майбутнього нинішньої G36 в Бундесвері». На засіданні були розглянуті результати порівняльного випробування гвинтівок HK G36 з іншими зразками зброї калібру 5,56×45 мм. Всі випробувані модифікації HK G36: A0, A1, A2, A3 та A4 не виконали поставлених вимог до точності — гарантовано вражати ціль на відстані 300 м з ймовірністю не гірше 90 %[8].

Натомість, представник Heckler & Koch заявив, що проведені дослідження — упереджено критичні до цієї гвинтівки, оскільки висувають до неї непередбачені вимоги[8].

Зняття з озброєння

[ред. | ред. код]

Внаслідок виявлених проблем з влучністю, на початку вересня 2015 року Міністерство оборони Німеччини ухвалило рішення про поступове припинення застосування та зняття з озброєння гвинтівок G36[9]. Заміну для проблемної гвинтівки шукатимуть на відкритому тендері[10]. Очікується, що перші зразки нової зброї почнуть надходити на озброєння Бундесверу не раніше 2019 року. Всього, планується замінити 170 000 одиниць зброї.

На перехідний період було запропоновано придбати для німецьких військових 600 гвинтівок G27P та 600 легких кулеметів MG-4[9].

В січні 2017 року компанії Rheinmetall та Steyr Mannlicher оголосили про створення спільного виробництва та просування на ринок штурмової гвинтівки RS-556 — модифікації гвинтівки STM-556 виробництва Steyr Mannlicher яка, в свою чергу, є подальшим розвитком AR-15. В планах обох компаній запропонувати RS-556 на конкурс як можливу заміну HK G36. Серед особливостей гвинтівки — можливість швидкої заміни ствола без потреби спеціальних інструментів. Ствольна коробка задовільняє стандартам MIL-STD-1913, STANAG 2324 (обидва стандарти — «Рейка Пікатіні») та STANAG 4694 (стандарт НАТО для подальшої модернізації рейки Пікатіні)[11].

3 лютого 2016 року була розпочата програма System Sturmgewehr Bundeswehr (SSB), про яку широкому загалу було повідомлено в серпні 2017 року. Запрошення до участі в програмі було відправлено зацікавленим компаніям 19 квітня 2017 року. За даними польського журналу MilMag етап тестування та випробування розпочався в липні 2017 року та буде завершений в листопаді 2018 року. В грудні 2018 — квітні 2019 року Бундесвер обиратиме переможця та має оголосити про своє рішення в травні. Остаточне тестування та випробування у військах відбуватиметься протягом наступного року а постачання перших серійних зразків має розпочатись у вересні 2020 року. Очікується, що переможець конкурсу перебуватиме на озброєні до 2046 року[12].

Умовами конкурсу не накладено обмежень на калібр зброї (5,56 мм або 7,62 мм). За непідтвердженими даними, на конкурс були представлені H&K HK433, Steyr-Rheinmetall RS-556, та SIG Sauer MCX[12]. Німецьке видання Die Welt дізналось, що серед висловлених умов до нової зброї була відсутність американських експортних обмежень ITAR (англ. International Traffic in Arms Regulations) на її складові. Ця умова, як вважається, надасть перевагу фірмі Heckerl & Koch перед її конкурентами[13].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Громадянська війна в Іраку

[ред. | ред. код]
Докладніше: Військова операція проти Ісламської держави

Німецький уряд надавав допомогу загонам Пешмерга для їхнього посилення в боротьбі з бойовиками Ісламської Держави. Серед переданого обладнання були й гвинтівки G36. З весни 2014 було передано 16 тисяч гвинтівок G3 та карабінів G36. Взимку 2015 було вирішено передати іще 4 тисячі карабінів G36 та 6 мільйонів набоїв до них. Також було вирішено надати 200 ракет MILAN і п'ять бронетранспортерів Dingo ATF[14].

Оператори

[ред. | ред. код]
Іспанський солдат з G36V
Змагання зі стрільби серед військових міжнародного контингенту в Косово
Латвійський військовий з G36C
Іспанський морський піхотинець з G36E

Виробники

[ред. | ред. код]

Конструкція та будова G36 захищені патентами. Ліцензійне виробництво даного зразка вогнепальної зброї налагоджено:

  • Німеччина Німеччина: Heckler & Koch у Оберндорф-ам-Неккар — розробник та власник патентів.
  • Іспанія Іспанія: General Dynamics Santa Bárbara Sistemas у A Coruña.
  • Саудівська Аравія Саудівська Аравія: Military Industries Corporation (MIC) у Al-Kharj.[38] Умовами ліцензії дозволено виробництво лише для власних потреб. Існують підстави вважати, що з початку квітня 2015 року ця зброя використовується у війні в Ємені.[джерело?] Попри все, виробництво залежить від постачання деяких важливих деталей з Німеччини. Через політику суворішого контролю за військовим експортом з боку Зігмара Габріеля виникли проблеми з виконанням цього контракту.[39] В жовтні 2015 стало відомо, що Heckler & Koch подав позов до суду через відсутність рішення уряду стосовно дозволу на експорт.[40]
  • Мексика Мексика: Починаючи з 2002 року Heckler & Koch вела переговори з Мексиканським урядом стосовно налагодження ліцензійного виробництва G36 для модернізації наявного виробництва HK G3. Проте переговори завершились невдачею а в 2006 році Мексика налагодила власне виробництво клонів G36 під назвою FX-05. Досі залишається відкритим питання чи відбувалась передача технологій з боку компанії до Мексики.[джерело?]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Assault Rifles (англійською) . heckler-koch.de. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 11 вересня 2010. [Архівовано 2011-03-14 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Gewehr mit Schwächen. Der Spiegel. 2012. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  3. ↑ Heckler & Koch (3 квітня 2012). Stellungnahme: Aktuelle Medienberichte zum Gewehr G36. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 5 квітня 2013. [Архівовано 2012-07-17 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Paul Ponzheimer (25 квітня 2012). Bundeswehr schlägt Alarm: Versagt das deutsche Sturm-Gewehr im Kampfeinsatz?. Bild. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 червня 2014.
  5. ↑ Matthias Gebauer, Gerald Traufetter & Andreas Ulrich (2013). Auf Handwärme abkühlen. Der Spiegel. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  6. ↑ Matthias Gebauer: Waffe der Bundeswehr: Deutsche Soldaten schossen wegen Mangel-Munition daneben [Архівовано 18 лютого 2014 у Wayback Machine.]. In: Spiegel Online. 17. Februar 2014
  7. ↑ Von der Leyen räumt "Präzisionsproblem" beim G36-Gewehr ein. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  8. ↑ а б Sebastian Schulte, Bonn and Nicholas de Larrinaga, London (26 квітня 2015). Germany defence minister sees 'no future for G36'. IHS Jane's Defence Weekly. IHS Jane's 360. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 27 квітня 2015.
  9. ↑ а б G36 wird durch neues Gewehr ersetzt. Die Welt. 8 вересня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  10. ↑ Deutschland sucht im Ausland nach G36-Nachfolger. Die Welt. 8 вересня 2015. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  11. ↑ Tamir Eshel (Jan 12, 2017). An Austrian Assault Weapon Positioned as a Possible Successor of the German G36 Rifle. Defense Update. Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 16 січня 2017.
  12. ↑ а б Gone by 2020: G36 Replacement Schedule Released by German Bundeswehr – New Rifle to Be Chosen by 2019. The firearm blog. 25 серпня 2017. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  13. ↑ Von Gerhard Hegmann (3 жовтня 2017). Neue Bundeswehr-Waffe könnte die USA verärgern. Die Welt. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
  14. ↑ Matthias Gebauer (18.12.2015). Kampf gegen den IS: Deutscher Waffen-Nachschub für die Peschmerga. Der Spiegel. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015.
  15. ↑ Gewehre kommen aus Ägypten. n-tv. 2 жовтня 2011. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 6 жовтня 2011.
  16. ↑ 'G36C Firearms' sold to the Australian Federal Police by HK Systems Australia. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  17. ↑ (BBT) Bijzonder Bijstandsteam (нід.). arrestatieteam.nl. Архів оригіналу за 10 травня 2005. Процитовано 10 січня 2018.
  18. ↑ Agentes da PF mortos em tiroteio no interior do AM (порт.). 17 листопада 2010. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 16 серпня 2016. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |zitat=, |offline= та |kommentar= (довідка) [Архівовано 2016-08-17 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Redaktion Heer (1 лютого 2013). Gewehr G36. bundeswehr.de. Процитовано 8 вересня 2013.
  20. ↑ Alexander Fröhlich (4 грудня 2015). Neue Waffen für den Anti-Terror-Kampf: Brandenburgs Polizei rüstet Spezialkräfte auf. Potsdamer Neuste Nachrichten. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 12 серпня 2016. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |zitat=, |offline=, |kommentar= та |seiten= (довідка)
  21. ↑ Björn Müller (16 грудня 2015). Anti-Terrortruppe „BFE+“ der Bundespolizei – erste Einheit aufgestellt. sicherheitspolitik-journalismus.org. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.
  22. ↑ GIPN – Groupe d'Intervention de la Police Nationale (фр.). Архів оригіналу за 1 травня 2007. Процитовано 8 вересня 2013. [Архівовано 2007-05-01 у Wayback Machine.]
  23. ↑ EliteUKForces.info: Special Air Service (SAS) Weapons. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 18 січня 2018.
  24. ↑ Spiegel.de: Georgier kämpften mit deutschen Sturmgewehren. Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 18 січня 2018.
  25. ↑ Bits.de: G36 in Georgien: Lakmustest für die Bundesregierung. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  26. ↑ Dean Shea: SOFEX 2008. Small Arms Defense Journal, 2009, S. 29.
  27. ↑ Krešimir Žabec (13 листопада 2006). Heckler & Koch: Tvornica od koje Hrvatska vojska i policija kupuju puške i bacače (хор.). Jutarnji list. Архів оригіналу за 6 грудня 2008. Процитовано 27 листопада 2008.
  28. ↑ Neuland für die Peschmerga: Von der Kalaschnikow zum G36. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 28 лютого 2015.
  29. ↑ а б Assault rifles in a 5.56 mm evolution: the fielding of new designs and the upgrade of existing weapons will ensure that 5.56 mm remains the predominant assault rifle calibre. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 18 січня 2018.
  30. ↑ The Latvian Natinal Armed Forces (англ.). 4 вересня 2008. Архів оригіналу (PDF, 263 KB) за 22 лютого 2014. Процитовано 8 вересня 2013.
  31. ↑ ЛАТВІЯ ЗАКУПЛЯЄ НІМЕЦЬКІ ШТУРМОВІ ГВИНТІВКИ G36. Український мілітарний портал. 11 січня 2018. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  32. ↑ SOJ „Aitvaras“ ginkluotė, technika. SOJ.lt (лит.). Архів оригіналу за 5 серпня 2009. Процитовано 8 вересня 2013.
  33. ↑ Leroy Thompson (2008-12). Malaysian Special Forces (англ.). Special Weapons. Архів оригіналу за 30 грудня 2009. Процитовано 14 лютого 2012. [Архівовано 2012-07-22 у Wayback Machine.]
  34. ↑ World Small Arms Inventory (englisch). Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2018. [Архівовано 2016-12-03 у Wayback Machine.]
  35. ↑ World Infantry Weapons: Philippines. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 18 січня 2018. [Архівовано 2009-08-30 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Ian Kemp (1 квітня 2007). Assault rifles in a 5.56 mm evolution: the fielding of new designs and the upgrade of existing weapons will ensure that 5.56 mm remains the predominant assault rifle calibre. Armada International (англ.). Gale Group. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 29 червня 2012.
  37. ↑ Fusil de Asalto 5.56 mm. Prinicipales Programas de Armamento (ісп.). Dirección General de Armamento y Material. Архів оригіналу за 30 грудня 2005. Процитовано 2 січня 2011. [Архівовано 2008-12-27 у Wayback Machine.]
  38. ↑ Hauke Friederichs (9 лютого 2012). Optimal im Nahkampf. Zeit online. zeit.de. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  39. ↑ http://www.zeit.de/wirtschaft/unternehmen/2015-05/waffen-heckler-koch-g36. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |autor= (можливо, |author=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datum= (можливо, |date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titelerg= (можливо, |contribution=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |werk= (можливо, |work=?) (довідка)
  40. ↑ Heckler & Koch verklagt die Bundesregierung. zeit.de. 29 жовтня 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 29 жовтня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: G36
  1. ↑ Heckler & Koch: Bundesregierung räumt Rüstungskontroll-Probleme ein. ZEIT ONLINE. 12 червня 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 12 червня 2015.
  2. ↑ Deutsche Waffen: Gewehre für den Drogenkrieg. ZEIT ONLINE. 2 липня 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 8 жовтня 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |autor= (можливо, |author=?) (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Heckler_%26_Koch_G36&oldid=44152901