Helianthus debilis
| Helianthus debilis | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Соняшник (Helianthus) |
| Вид: | H. debilis
|
| Біноміальна назва | |
| Helianthus debilis Nutt.
| |
Helianthus debilis — вид квіткових рослин з родини айстрових (Asteraceae).
Це багаторічник чи однорічник 30–200 см (стрижневі корені). Стебла від прямовисних до лежачих, голі, ворсисті чи запушені. Листки переважно стеблові; переважно чергуються; листкові ніжки 1–7 см; листкові пластинки дельтасто-яйцеподібні, ланцето-яйцеподібні чи яйцеподібні, 2.5–14 × 1.8–13 см, абаксіально (низ) від голих до щетинистих, залозисто-крапкові, краї від майже суцільних до зазубрених. Квіткових голів 1–3. Променеві квітки 11–20; пластинки 12–23 мм. Дискові квітки 30+; віночки 4.5–5 мм, частки зазвичай червонуваті, іноді жовті; пиляки темні. Ципсели 2.5–3.2 мм, голі чи слабо-волосисті[1].
Схід США (Техас, Міссісіпі, Луїзіана, Флорида, Алабама, Джорджія); інтродукований до Австралії, Куби, дечких країн Європи, Азії, пд.-сх. Африки[1]. Цей вид росте в кількох типах прибережних місць існування, іноді безпосередньо на пляжі. Він переносить помірно солоне середовище, але не переносить надмірну кількість соляних бризок або затоплення[2].
Рід Helianthus приваблює велику кількість місцевих бджіл. Цей вид є вторинними генетичними родичами культивованого соняшнику H. annuus[3].
- ↑ а б Helianthus debilis. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 17.02.2023. (англ.)
- ↑ Gann, G. D., et al. 2005-2013. East Coast dune sunflower Helianthus debilis. Natives For Your Neighborhood. The Institute for Regional Conservation. Delray Beach, Florida, USA.
- ↑ IUCN