Helianthus strumosus
| Helianthus strumosus | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Helianthus strumosus L., 1753 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Helianthus strumosus — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у південній Європі, західній і середній Азії.
Багаторічна кореневищна рослина 100–200 см заввишки. Стебла прямостійні, голі або майже такі. Листки стеблові, переважно протилежні, іноді чергуються (дистально); черешки 1–3 см; пластини від світло- до темно-зелені, 7–18 × 2–10 см, поля від цілих до дрібно зубчастих, нижня поверхня від оголеної до злегка покритої шерстистими волосками, зазвичай густо залозисто-плямиста. Квіткових голів (кошиків) 3–15. Язичкові квіточки блідо-жовті. Дискових квіточок 35+; віночки 5.5–6.5 мм, часточки жовті; пильовики темні. Плоди 4–5.5 мм. 2n = 68, 102[1].
Поширений у Канаді (південне Онтаріо, південний Квебек) й США (східна половина)[2][3][4].
Населяє лісові райони, узбіччя доріг, прерії на висотах 0–1500 м[1].
Кореневища можна збирати з жовтня. Зберігати їх можна лише кілька днів, оскільки вони швидко стають м'якими, потрапляючи на повітря. Смак можна порівняти з кореневими бульбами топінамбура.
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 13.09.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13.09.2019. (англ.)
- ↑ The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 13.09.2019. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 13.09.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
