Hordeum jubatum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Hordeum jubatum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Ячмінь (Hordeum)
Вид:
H. jubatum
Біноміальна назва
Hordeum jubatum

Hordeum jubatum — вид рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у Європі й помірній та тропічній Азії.

Багаторічна короткоживуча трав'яниста рослина 30–75 см завдовжки, росте в пучку; стебла прямостійні чи висхідні, гладкі, ≈2 мм в діаметрі; вузли коричневі. Лігула 0.2–0.5 мм завдовжки, урізана. Листові пластини 6–15 см × 2–4 мм; поверхня шершава, оголена чи запушена[1][2].

Колос зелений або пурпурно-зелений, до 5–10 см завдовжки, включаючи остюк, м'який. Бічні колоски: зведені до 1–3 розкидних остюків, рідше — чоловічі. Пиляків 3. Зернівки волохаті на вершині. 2n = 28[1][2].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Північній Америці (Канада США, Мексика [Баха-Норте]) й Азії (Росія, Китай [Хейлунцзян, Ляонін]); натуралізований у багатьох країнах світу: Новій Зеландії, Аргентині, Чилі, Лесото, Європі (Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія; Білорусь, Молдова, Росія [європейська частина], Україна, Румунія)[1][3][4]. Населяє луки, вологі землі[2].

Екологічний вплив

[ред. | ред. код]

Велика коренева система, агресивна звичка, а також здатність переносити засолені ґрунти роблять цей вид стійким конкурентом. Хоча цей ячмінь може бути приємним для тварин ранньою весною, перш ніж зацвіте, його сухі остюки є дуже шкідливими для випасу тварин. Оскільки цей ячмінь накопичує велику кількість солі в листках і коріннях, він має потенціал зниження солоності ґрунту.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 11.01.2019. (англ.)
  2. а б в Flora of China. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 23.12.2018. (англ.)
  3. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 11.01.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 11.01.2019. (англ.)