Перейти до вмісту

Huperzia arctica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Huperzia arctica

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Плауноподібні (Lycopodiophyta)
Клас: Плауновидні (Lycopodiopsida)
Порядок: Плаунові (Lycopodiales)
Родина: Плаунові (Lycopodiaceae)
Рід: Баранець (Huperzia)
Вид: H. arctica
Huperzia arctica
(Grossh. ex Tolm.) Sipliv., 1973
Синоніми
Huperzia selago subsp. arctica
Посилання
Вікісховище: Huperzia arctica
Віківиди: Huperzia arctica
EOL: 6078992
IPNI: 17440630-1
NCBI: 669708

Huperzia arctica — багаторічна трав'яниста рослина родини плаунові (Lycopodiaceae).

Таксономічні примітки

[ред. | ред. код]

Huperzia — надзвичайно складний рід і терміново потребує ретельного поєднанні морфологічних, цитологічних і молекулярних досліджень. Північноєвропейський матеріал можна розділити на три морфологічні групи, інтерпретовані як види: H. selago із зубчастими, зеленими листками і малою кількістю, якщо взагалі є, цибулинок; H. appressa з притиснутими або субпритиснутими, як правило, зубчастими листками (які поширені й на основу пагонів) і цибулинками та залишками від цибулинок, які видно тільки на частинах пагонів з останніх років й H. arctica. Відмінності, можливо, більш виражені між H. arctica та H. appressa ніж між H. appressa та H. selago.

Багаторічна трава росте у вигляді окремих особин з неглибокою кореневою системою. Стебла вильчато розгалужені на основі в кілька майже однаково довгих пагонів, утворюючи яскраво виражений чубчик. Пагони довжиною 3–8 см, 4–6(8) мм завширшки, густо вкриті перекривним листям. Листки знаходяться в нерегулярних мутовках по 4–6 листків. Листки 3.5–5.5 × 0.8–1.2 мм вузько трикутні, від гострих до загострених, краї від цілих до субцілих (може бути кілька, нечітких зубчиків), жовтувато-зелені. Цибулинки брунькоподібні, як правило, формуються в пазухах листків. Спорангії ниркоподібні, бл. 1 × 1 мм. Спори в достатку, жовті або жовтуваті.

Відтворення

[ред. | ред. код]

Статеве розмноження спорами; вегетативне розмноження цибулинками. Спори розносяться вітром. Цибулинки можуть бути скинуті тваринами і, ймовірно, сильними вітрами.

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид циркумполярний і досягає півдня в деяких північних горах Європи й південної Норвегії. Порівняння рослини з типового регіону в північній Якутії з рослинами з арктичних районів Західного Сибіру, ​​європейської частини Росії, Шпіцбергену, Ісландії, Ґренландії й північно-східної частини Канади показали, що рослини в основному схожі.

Найбільш поширений у пустищах із деяким захистом снігового покриву, валунні поля й осипи, часто захищені серед каменів. Вид частіше трапляється в районах з приблизно нейтральними або кислотними субстратами.

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]