Hylobates funereus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Hylobates funereus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Родина: Гібонові (Hylobatidae)
Рід: Гібон (Hylobates)
Вид:
H. funereus
Біноміальна назва
Hylobates funereus
Ареал жовтим

Hylobates funereus — примат родини гібонів, Hylobatidae. Він ендемічний для північно-східного Борнео (Бруней, Індонезія, Малайзія). Зареєстрований на висотах від 100 до 1700 метрів. Населяє первинний і вторинний тропічний вічнозелений ліс[1].

Морфологічні особливості

[ред. | ред. код]

Вид досягає довжини голови й тулуба від 47 до 49 см і ваги від 5 до 6,4 кг. Забарвлений ​​у насичений темно-коричневий або сірий колір. Волосся на маківці — у формі віяла від чола до спини і значно довше над вухами. Є білувата маска на обличчі. Руки й ноги іноді світліші.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Як правило, вони активні від 8 до 10 годин на день, прокидаючись на світанку та усамітнюючись на верхівках своїх дерев, де вони ночують, пізно вдень перед заходом сонця. Як і всі гібони, вони харчуються переважно стиглими фруктами, особливо інжиром (24 %). Фрукти становлять близько 65 % (27–90 % залежно від пори року) їхнього раціону, частка листя — 32 % (8–73 % залежно від пори року), квітів — 4 % і тваринна їжа становить приблизно 2 %. Група зазвичай складається з 3–4 тварин, самиці, самця та їхнього потомства. H. funereus розмножуються цілий рік. Як правило, між двома пологами проходить 36 місяців. За молодняком зазвичай доглядає мати, хоча допомагає батько і старший молодняк. У 6 років молодняк досягає зросту своїх батьків, але залишається з ними до досягнення статевої зрілості у 8–9 років. Тривалість життя — до 47 років.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Nijman, V.; Cheyne, S.; Traeholt, C. (2020). Hylobates funereus. IUCN Red List of Threatened Species. 2020: e.T39890A17990856. doi:10.2305/IUCN.UK.2020-2.RLTS.T39890A17990856.en. Процитовано 08.11.2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • David J. Chivers, Martina V. Anandam, Colin P. Groves, Sanjay Molur, Benjamin M. Rawson, Matthew C. Richardson, Christian Roos & Danielle Whittaker: Family Hylobatidae (Gibbons). P. 784—785 in Russell A. Mittermeier, Anthony B. Rylands & Don E. Wilson: Handbook of the Mammals of the World: — Volume 3. Primates. Lynx Editions, 2013, ISBN 978-84-96553-89-7